Сценарій великоднього свята

Разом з весною приходить велике і світле свято Великодня. Готуються до нього заздалегідь. Пропоную і вам з дітками почати підготовку до нього. Сценарій світлого і гарного свята вам у подарунок. Тут і віршики, і пісні, і великодні ігри, і інсценівочка. Проведіть у своєму класі – не пожалкуєте!

Під  спів веснянки в зал (чи клас)  заходять діти хороводом -“змійкою”, доходять до своїх місць та стають перед стільчиками. Передній план зали  імітує інтер’єр  української хати (піч, стіл), задній – лісову  галявину. Можна використати лише деякі елементи.

Ведуча 1:
Вже  поле й гай  прокинулись  від сну
Лелека  бродить по зеленім  лузі.
Ми зустрічаємо  красунечку  весну
 А з нею й свят  багато,  любі  друзі!
 
Ведуча 2: 
«Весна прийшла! Тепло знайшла !» -
Кричать дівчатка й хлопчики.
«Цвірінь – цвірінь! Журбу покинь!» -
Клопочуться  горобчики.
 
Ведуча 1:
 Все ожило, все розцвіло,
І  рій   дітей  привітненьких
На той горбок   несе  вінок
З  фіалочок  блакитненьких                                            

Пісня «Знов прийшла весна»

Ведуча2:
Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється голосна.

Під музику входить Весна

Ведуча1:
Хто ти така, красуне дивна?
 
Весна:
а я Весна, весна–царівна,
Куди поступлю-сонце сяє
Міста і села оживають
До вас на свято я прийшла
І тепло Вам принесла.
Я всміхаюсь  сонечку: «Здрастуй  золоте»
Я всміхаюсь  квіточці - хай вона росте
Я всміхаюсь  дощику-лийся  мов з відра
 
1 учень:
Веселе сонечко блищить
Проміння щедро ллє
Гайок привітно шелестить
Струмочок виграє.
 
2 учень:
Принесло нам сонечко знов тепло
І яскраві  промені розлило
З трав і квітів виткало килими
На лужку погралося із дітьми
І співає весело поле й гай
Кличе птахів сонечко в рідний край

Пісня «Сонячний промінчик»

Ведуча:   
 Весна – це сонця перемога!
 У Великодній  світлий  час
 Ми наближаємось до Бога,
 Бог наближається до нас!
 Горять свічки, блищать ікони,
 Земля в молитві. До небес
 “Христос Воскрес” – лунають дзвони
 І спів “Воістину  Воскрес”!
                             
Ведуча:
Ось і прийшла Весна  до нас, а з нею й велике  свято, 
що  символізує пробудження та  воскресіння  природи, 
життя і надії – свято Воскресіння.

На передній  план  виходять  діти

Великдень - свято навесні.
Веселий  гомін у шпаківнях,
Прозоре  небо, дні  ясні,
Птахи  вже  повернулись з півдня.
 
До нас в кімнату  залюбки
Веселий  промінь лине:
На  вишивані  рушники,
На  стіл, на  білу скатертину.
 
 
На  паски  пишні  ти  пухкі,
На  їх брилі  молочно - білі,
На паростки  вівса  легкі,
Де крашанки лежать в тарілі.
 
 Великдень… Все до  небес
 Сьогодні  тут, у нашім домі.
 Вітаємось: ” Христос Воскрес!
 Заходьте,  друзі і знайомі!”

Звучить мелодія. В залу  вбігає хлопчик із  вербовою  різочкою в руці, оббігає дітей  та дорослих зі  словами:

               “Верба б’є, не я б’ю, за тиждень – Великдень”

Ведуча:  Хто ти?
 
Хлопчик: Я –весняний  Вістунець, прийшов  звістити, щоб увесь хрещений люд
готувався до найкращого свята весни – Великодня.
 
Ведуча:  А  чого ж ти нас б’єш?
 
Вістунець: Хіба це я?  Це свячена  вербиця, вона  має 
свій день – Вербну  Неділю. Навесні, як  тільки пригріє  
сонечко, верба  першою прокидається, її  пухнасті  котики б
удять  усіх до роботи:” Вставайте, вставайте,   наступив  
Вербний  тиждень!  –  гукають  вони.
  - Час  веснувати, час орати  й сіяти!”. 
Тож і ви не  зволікайте, бо –
  “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень - Великдень”.

Вістунець  легенько б’є  дітей і  вибігає із зали. Із-за печі   з’являються  хлопчики  і  починають  імітувати  якусь  роботу.

Ведуча:  
Ой, а це  у нас  що за гості?
Хто ви і  звідки  прийшли?
 
Хлопчик 1:
Ми – вербові  котики.
 
Хлопчик 2:
Нас  послала  мати – Верба
Впоратись до Великодня.
 
Хлопчик 3:
Адже у  чистий  четвер треба  гарно  прибрати свою хатку,
Щоб  усе  було вимите, гарне, щоб хата  була,  як у віночку.

     Продовжують  працювати  під музику  веснянки. Біля  печі  стоїть миска. Один  з хлопчиків бере її  й  ставить на  стіл.  Потім  уважно   оглядає   навколо  і  захоплено  промовляє:

Хлопчик 1:
Як  чисто, як  гарно!Тепер можна  і  паски  пекти.  Гайда до  мене   усі!

Хлопчики  імітують, ніби  місять  тісто, накладають  його  у  формочки, вимазують один одного у  борошно, “садять” форми   у  піч зі  словами: “Хай  печуться”.

1.       Рум’яна паска – голова на святі.
          Свій рід веде красуня з давнини.
          Тоді і день Великий наступає,
          Як господиня паска на столі.
 
          В ній сонця промінь і тепло духовне,
          Молитва чиста та оновлення душі.
          І славлять нею Воскресіння Світле
          В країні нашій люди щовесни.
 
2.
          Ох і гарна! Ох і гарна!
          Пасочка рум’яна!
          Ох духмяна! Ох духмяна!
          Пасочка рум’яна!
 
                                      
3.       Пече матуся велику паску,
          Бо ж Великодній надходить час.
          А діти просять: «Зробить нам ласку,
          Спечіть маленьку паску для нас!»
          Яка ж гарненька, хоч і мала!
          В кошичок вклала її Ганнуся
          І посвятить в церкву піша.
          Пасок великих кругом багато,
          Одна маленька – найкраща з всіх!
          Маленька паска в велике свято –
          То дітям радість, веселий сміх.
 
         
4.       Із найкращого борошна
          Мене матінка спекла,
          Яєць, масла в мене клала,
          Щоб пишніша виростала.
          У Великоднім кошику,
          Погляньте, будь ласка,
          Завжди величаюся і зовуся…
 
Всі:   ПАСКА
 
 
Ведуча:   Ой, як  смачно  пахне! Може, ваші пасочки  вже готові?

Хлопчики – вербові котики виймають “паски” з печі, сперечаються:

-        Моя краща!
-        Ні, моя  краща!
-        А моя  рум’яніша!
-         А моя пахучіша!
-        А моя з  сиром та родзинками!
 
Ведуча: Тихо, котики – пухнастики, гріх напередодні такого 
свята сперечатися. А пасочки  усім вдалися на  славу. 
Може, дасте  покуштувати?
 
Котики:
 Ні, сьогодні - Страсна п’ятниця, з церкви виносять 
Плащаницю. В  цей день годиться  їсти   тільки  пісне 
й  навіть дзвони сьогодні мовчать.

   Звучить спокійна мелодія, за  столом  сидить дівчинка, імітує, ніби розмальовує  писанку. “Пухнастики” в цей  час стоять біля печі.

Дівчинка:
 Ой, малює Одарочка
Писанки  червоні,
 І біжать до неї  взори:
Півні, зорі, коні.
Кожне  просить на  писанці
Його написати,
Кожне хоче звеличати
Господнєє  свято.
Кожне  каже: “На писанці
Я вже не  віднині,
Мене здавна так писали
 У нас в Україні.”
Подумала Одарочка,
 Сіла за роботу,
 вже  всі взори на писанці
 у Велику  суботу.

Під спокійну  музику  продовжує  малювати. “Пухнастики” тихо розмовляють між собою:

- Треба  допомогти дівчинці, аби наробити писанок 
і крашанок повний  кошик.
- Так, адже  такий давній звичай, аби на Великдень 
кожен, , дарував своїм друзям та рідним  писанку.

Підходять до  столу,  стають кругом і  теж “малюють” яєчка.  Дівчинка позіхає, тре очі.

Ведуча: 
Бачу, наша Одарочка втомилася, хоче вже  спати. 
Але в ніч на Великдень не годиться  спати. Адже  
цієї  ночі воскрес Ісус Христос. Десь у полі, на старій   
козацькій могилі, парубки запалять велике  багаття і 
у кожній хаті теж буде  горіти світло, аби освічувати 
Христу шлях до нашої України.

“Пухнастики” підносять ведучій зібраний до освячення кошик.

Ведуча:  
Ось наші  помічники – Пухнастики  вже й кошик до 
освячення зібрали. А у вашому домі це зробить бабуся 
чи мама, покладе  в той кошик пасочку, писанки, 
ковбаску, сир, зелену  цибульку й понесете  разом його 
до церкви святити. А там  людей – видимо - невидимо, 
і всі такі ошатні,  такі святочні. І раптом  ударять дзвони 
і над  усім світом розіллється  стоголосою хвилею: ”Христос Воскрес! Воістину воскрес!”

Лунають  дзвони (у записі)

Дитина: 
На дзвіниці дзвони  дзвонять
Великодні, голосні,
Всюди  втіха,  всюди гомін,
Всюди радісні  пісні.
 
 
Ведуча:
Після  Божої  служби біля  церкви зібралися  діти. 
Вони  вихвалялися своїм новим одягом, який  
обов’язково  справляли батьки  дітям до Великодня. 
А ще…От, що  робили діти і що  було  потім, ми зараз  побачимо.           

                                  ІНСЦЕНІВКА  “ПРИГОДИ  ПИСАНКИ”

Виходять три дівчинки з  писанками в руках.

1-ша дівчинка: Нумо,   поцокаймося  писанками, чия найміцніша?

Дівчатка   цокаються.

Дівчинка  Орися: Ага, моя писанка  усі ваші  побила! 
Бачите, яка вона гарна  і   міцна!

2-га дівчинка:
Подумаєш… Дівчата, ходім пісень співати, а писанку  
свою ти, Орисю, тут, в травичку  поклади, куди  
вона дінеться?

Орися кладе писанку і дівчатка виконують пісню «Сонячний віночок», виходять.

                            Звучить таємнича  музика. Писанка  “оживає”.

Писанка:(Ображено)Пішли. Залишили  мене одну… 
Ну то піду  і я собі, покочуся, світу  білого подивлюся.

“Писанка  котиться”  по   тій  частині залу,  яка імітує лісову  галявину.

Ведуча:
Та й покотилась писанка через  стежку та  церковним  
подвір’ям, та дорогою та далеко у гай… А там  так гарно – 
птахи співають, квіти з трав виглядають. Аж дивиться 
Писанка -  скаче сіренький Зайчик.

Зайчик:
Ти хто  така будеш, красна панянко?

Писанка:
 А ти хто такий, сірий та вухатий?

Зайчик: 
Я – Зайчик- Побігайчик, лісом  стрибаю, в город по 
капусту забігаю, від лиса  та  вовка  втікаю.

Писанка:
 А я – Великодня Писанка. Бачиш, яка я гарна!

Зайчик:
 Дуже ти мені  подобаєшся. Давай  разом мандрувати!

Писанка:
Ото!Хіба ти мені  рівня? Та я всі  писанки Орисиних  
подруг  побила! Куди  тобі до мене!

Зайчик:
 Дуже  прошу – ходи зі мною, лугом та бором та зеленою 
травою…

Писанка: Не хочу і не піду!
 
Ведуча:  
Зажурився Зайчик, заплакав та й поскакав, а Писанка 
далі  покотилася. Котиться вона лісом -  
а назустріч  їй Курчатко.

Курчатко: 
Ти хто така будеш, красна панянко?

Писанка:
А ти хто, таке жовте, мале і неповоротке?

Курчатко: 
Я – Курчатко. Загубилося від мами – Квочки, 
лісом блукаю, друзів шукаю. 
Будь мені  подругою.

Писанка: 
А я – Великодня Писанка. Бачиш, яка я гарна!

Курчатко:
Дуже ти мені  подобаєшся. Ти мені, мабуть, і ріднею  
приходишся. Давай будемо разом  мандрувати!

Писанка: 
Ото! Хіба ти мені  рівня?Та я всі  писанки Орисиних  подруг  побила! Куди тобі до мене!

Курчатко: 
Дуже тебе  прошу – ходи зі мною лугом та бором, та зеленою травою.

Писанка: Не хочу і не піду!
 
Ведуча:  
Заплакало курчатко, пішло. А писанка далі  покотилася.
Аж закотилася на лісову галявину, де  паслось Ягнятко 
біленьке й кучеряве.

Ягнятко: 
Ти хто така будеш, красна панянко?

Писанка: 
А ти хто таке – вухате та кострубате?

Ягнятко: 
Я – Ягнятко, вийшло  поскубати свіжої травички та друзів 
собі пошукати.

Писанка: 
А я – Великодня Писанка. Бачиш, яка я гарна!

Ягнятко: 
Так  ти  мені  подобаєшся! Давай разом гуляти.

Писанка: 
Еге ж! Хіба ти мені  рівня?Та я всі  писанки 
Орисиних  подруг  побила!  Куди  тобі до мене!

Ягнятко: 
Ти справді  гарна, але разом  нам  веселіше  буде! Ходімо!

Писанка: 
Не хочу і не піду!

Ведуча:  
Похнюпилось ягня, геть пішло.А писанка  покотилася далі. 
Усі  в лісі -  і птахи, і квіти – дивуються: що це за панянка, барвиста, мов  веселка, лісом мандрує? А писанка щораз 
більше та більше на гордощах надувається та  собою 
милується. Аж раптом зачепилась за  камінчик та  й 
прямо  у ямку впала,  що її колись лисиця  для  своїх лисенят викопала. Не розбилась,  бо ж найміцніша була, 
але  вилізти з ямки ніяк не  може. 
Що лиш спробує – то знов на  саме дно  скотиться. 
Стала тоді  вона гірко плакати.

Писанка:
 Ой, бідна я, бідна!Ніхто мене не чує, ніхто не порятує!
От якби  був зі мною був Зайчик –Побігайчик чи 
Курчатко маленьке чи Ягнятко біленьке, вони б  мене 
з біди порятували! Ой –йой –йой!
 
Ведуча:
 Почув той плач Зайчик – Побігайчик, прибіг, побачив, 
у яку біду  потрапила  бідна Писанка, покликав 
Курчатко і Ягнятко. Стали  вони разом  гукати, може, 
хто почує, прийде Писанку  визволояти.

Усі: 
Гей, гу –гу!

Ведуча: 
Почули їх Орися з подругами, прибігли та й   врятували  
Писанку. А тоді усі  разом  побрались за руки  
й завели веснянку.

Дівчинка:
Із вулиці чується голос гаївки,
Вона за собою мене повела,
До самої ночі  сміх, хороводи,
І щастя доволі на всіх вистача.
 
Хлопчик:
Заспіваймо гаїв очку,
Українські діти,
Щоб почули наші друзі
По усьому світі.
У садочку, у садочку
Квіти розцвітають –
 
Діти:
То не квіти, ой то діти
По садку гуляють.
 
Хлопчик:
Ой в садочку, на горбочку
Розцвітають рожі –
 
Дівчатка:
То не рожі, то дівчатка
Українські гожі.
 
Дівчинка:
Ой у саду-винограду
Черешні та вишні –
 
Хлопці:
То не вишні, то хлоп’ята
Українські пишні.
 
Хлопчик:
Ой листочки зелененькі,
А синенькі квіти.
 
Діти:
Хай на славу здоровенькі
Виростають діти.

Діти стають  у дві шеренги: хлопчики навпроти дівчаток

-        Виорем ниву довгесеньку                        - Виорем!
-        Посіємо гречку чорнесеньку                   - Посіємо!
-        Гречка вродиться                                        - Вродиться!
-        Женчики знайдуться                                 - Знайдуться!

 Усі  дійові  особи водять коло та співають хоровод «Ой нумо-нумо».  Після цього кланяють та сідають на місця.

Ведуча:
Такі  веснянки та гаївки  виводила  молодь біля  церков 
аж до вечора. Коли  ж  молодь  сідала відпочити, діти  
ставали їм на зміну, теж співали, а більше  любили у 
весняні ігри грати. Давайте ж і ми пограємо!

Діти грають у великодні ігри

Ведуча:
Христос Воскрес!
Радійте, люди!
Хай між вами зла не буде!
Хай  цвіте любов  все божа –
Чиста, мила, як цвіт – рожа,
Бо любов прийшла з небес!
Усі: Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Діти виконують пісню «Вийди, вийди сонечко!»