Вітаю всіх педагогів у своєму блозі! Сподіваюсь, що його створення започатковує нову творчу справу, з якої ви будете черпати сили, енергію, знання, матеріали для своєї роботи, натхнення, світло і тепло для душі.
В далекі часи вулицями Древньої Спарти дорослі ранками вели за руку маленьких спартанців. Кожен з цих людей терпляче чекав закінчення занять і відводив сина свого заможного господаря додому. Цих людей називали педагогами (від грецького «пайс» – дитина, «апоген» – вести). За багато віків змінився зміст поняття «педагог», але суть залишилась тією ж – вести за собою. Будь-якій людині, яка опинилась в бурхливому морі, дрімучому лісі, безкрайній пустелі потрібен компас, якщо вона хоче вибрати правильний шлях і не збитися з дороги.
Коли ж людина береться вести по складному шляху інших, їй необхідно знати не тільки напрям, їй потрібні знання того, як зацікавити інших, як досягти того, щоб вони їй повірили, як організувати їх.
Нехай цей блог буде для вас своєрідним компасом і путівником.
Сплетений із пахучих трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом, український вінок — один з найдавніших символів нашої країни.
Великдень – яке рідне, сповнене любові і святості, українське слово. Великий День для усього людства, коли воскрес з мертвих Ісус Христос, якого розіп’яли на хресті на високій горі Голгофі біля Єрусалима. Хрест той був великий, нести його було довго і тяжко. А ще він був високий, аж сягав неба, підпираючи його собою, щоб воно не впало тієї трагічної миті, коли помирав Ісус. Потьмяніло сонце, здригнулися небеса і впала завіса в Єрусалимському храмі.
Настає зима. Все навколо якось непомітно змінюється. Під її холодним білим покривалом ніби завмирає життя. Краса зими крижана і недоступна, але неперевершена. Срібно-білі пейзажі заспокоюють, заворожують, зачаровують. Давайте спробуємо відтворити зимову красу на папері, це принесе вам і вашим дітям насолоду і радість.