Сценарій свята “Осінь у лісі”

Хто з нас не гуляв у осінньому лісі?! Земля грубо вкрита сухим листям, але і в кронах дерев його ще багато, золотиться на сонці, переливається всіма відтінками жовто-багряних барв. Ще невтомно працює білочка, сновигає їжачок, не такий вже і повільний, як про нього розповідається в казці. В лісі ще повно плодів: осінні гриби, горішки, шишки, кислички і груші-дички. Ще не всі птахи  покинули домівку, кружляють з тихим сумом  перед далекою дорогою. Сонце ще досить високо піднімається, світить і гріє щосили, аби розігнати тривожні думки у передчутті зими,  в його світлі  сріблиться  просотане від гілки до гілки павутиння бабиного літа… Нумо до осіннього лісу!

 В ході проведення свята діточки дізнаються про життя лісу восени.

        Святково оформлений зал. Лісова галявина.  З-за сцени звучать слова:

Осінь золотокоса
Встала раненько, вмилась гарненько,
Вбралась у  намисто, у віночок з  листя.
Кольорові фарби вийняла з кишені,
Пензликом змішала жовте із зеленим,
Влила позолоту, багрянець додала,
Все це у палітрі старанно змішала.
Кольори гарячі  в козубок взяла
І у ліс малювати пішла.

Звучить музика. Осінь малює пензликом по листочках дерев. Відходить ,  милується своєю роботою,  продовжує малювати.

Осінь:     
Я – красуня Осінь, в лісі походила,
Для усіх  старалась, кольори змінила.
Осінь я. Осоння листом засипаю,
Осінь... Трави сонні долу нагинаю.
Ранками – імлиста, вдень – я золотава,
Розкидаю листя  в лісі, біля ставу.
Ось воно кружляє, падає додолу,
Ковдрою вкриває поле і діброву.
 
1-й листочок: 
Осене-красуне!
Я – твоя дитинка!
Матінко – природа,
Я – твоя частника!
З вітерцем у танці буду я кружляти,
І рідненьку землю буду зігрівати.
 
2-й листочок : 
Покружляємо разом додолу
Повстеляємо разом всі доріжки в полі,
Для звірят у лісі  збудуємо хатину,
Щоб були зігріті у зимову днину.

Звучить музика, листочки виконують вальс. По закінченні вальсу, залітає сорока.

Сорока: 
Скре-ке-ке, скре-ке-ке,
Ой, чи чули ви таке,
Хтось до лісу поспішає,
І доріжку добре знає.

Заходять хлопчик і дівчинка.

Гайда в ліс! Знайдемо жолудь!
- А навіщо?
Щоб над ставом посадити.
- А навіщо?
Щоб там дуб високий виріс.
- А навіщо?
Щоб гніздо звила синичка.
- А навіщо?
Щоб зросли у нім пташата.
- А навіщо?
Щоб раненько щебетали.
- А навіщо?
Щоб зі сну нас піднімали.
 
Хлопчик:   Ой, Алінко, подивись, ми часом не заблукали?
 
Дівчинка:  А й справді,якось тут все змінилось. 
Листочки пожовтіли, почервоніли, обсипались з дерев.
 
Хлопчик:   Пташки чомусь не співають.
 
Дівчинка:  Квіти зблідли, трава похилилась. 
Але ж яке все різнобарвне, яскраве.
 
Ой, як гарно все навкруг,
В золотому ліс – наш друг.
Одяг хто подарував?
Хто його розмалював?
 
Хлопчик:   
Уночі як нам ще спиться,
Ходить, чув я , чарівниця!
Ходить садом, полем, гаєм,
Все у шати одягає.
І сама вся в золотому,
У намисті дорогому.
Як лише чого торкнеться,
Так все золотом заллється.
 
Дівчинка:
А  красуня ця чарівна
Чи то фея, чи царівна?
  
Сорока:
Скре-ке-ке, осінню красуня зветься!

Дівчинка:
Хто вона? Де їй живеться?
  
Сорока:
Кажуть, в ліс помандрувала,
Бо роботи там чимало –
Треба все розфарбувати,
Землю листям застеляти.
І харчів на цілу зиму
Треба звірям зготувати.
 
Дівчинка:   
Давай, Сашко, і ми подалі  в ліс підемо,
Красуню осінь між дерев знайдемо.

Діти беруться за руки, і під веселу музику ідуть до лісу. Музика стихає. Чути сопіння їжачка.

Хлопчик:   Алінко,  чуєш, у кущах щось зачмихало?
 
Дівчинка(придивляється)
Що це тут, цікаво, за звірок?
Та це ж збирає ягоди їжачок.
Покажи нам лапки й очі,
Роздивитись тебе хочемо!
 
Їжачок:
Я – їжачок, я – хитрячок,
З колючих гострих голочок
Пошив я сірий  піджачок.
Щодня гуляю у ліску,
Нанизую  на голочки
Груші, яблука, грибки.     
 
Сорока:  Скре-ке-ке,  їжачок, постривай!  Привіт, друже!  
Ти завжди такий охайний, чепурненький. Навіщо тобі так багато листя?
 
Їжачок:   Це ще зовсім небагато, ось зараз наколю на голочки ще.

Їжачок збирає листочки.

Їжачок:  Ось тепер вже досить. Може для вас, це тільки листя, 
а для мене буде тепленька ковдра. На зиму ми, їжаки, закочуємося у листя, 
а потім ховаємося десь у затишному кубельці. Так собі і спимо до весни. Прощавайте.  
Ніколи мені!

Звучить музика.  Їжачок виходить. Діти ідуть далі. З’являється  зайчик.

Зайчик: 
Я зайчик, зайчик, зайчик,
Я зайчик-пострибайчик.
По лісі я скачу і хвостиком верчу.
Морквинку я гризу
й капустку ще люблю.

Зайчик побачив сороку.

Зайчик:   Вітаю Вас, тітонько сорока! Чи ви мене впізнали?
 
  Сорока:   Дуже рада тебе бачити!  У нашому лісі зараз всі такі заклопотані! 
Всі готуються до зими. А ось ти, зайчику, чи готуєшся до зими?
 
Зайчик:  Звичайно, готуюсь. За літо я навчився швидко бігати, високо стрибати і вправно 
заплутувати свої сліди. Я знаю, де у нашому лісі найкраще сховатися від завірюхи, 
а де знайди поживу. А ще їжак Голочка пошив мені нову білу шубку. Ось, подивись яка! 
Тепер я маю йому допомогти назбирати грибочків.

Заходять хлопчик і дівчинка.

Дівчинка : І ми допоможемо!

Хоровод «Збираємо гриби».  Зайчик з козубочком виходить.

Хлопчик:  Скільки вже  пройшли лісом, а осені так і не бачили.
Дівчинка:
Вона, напевне, гарна дуже
Й ні до кого не байдужа.
У золотій торбинці
Усім несе гостинці.
 
Хлопчик:
А ще палітра в неї є
І пензликів багато.
Всю землю розмалює,
Одягне, як на свято.

Чути звук грому і дощу.

Хлопчик: 
Грім гримить і вітер віє,
Дощ осінній дрібно сіє.
Мокрий ліс і мокрі ніжки
У калюжах всі доріжки.
 
Дівчинка:  
Дощику, чом нас лякаєш,
Погуляти в лісі не пускаєш.
Парасолькою новою
Я накриюсь з головою,
Чобітки високі взую,
По калюжах потанцюю.

Звучить пісня «Парасольки». Хлопчик і дівчинка виконують танець з парасольками. Під час пісеньки з’являється  Білочка, ховається від дощику під грибок.

Хлопчик: А хто це тут сховався? Та це ж Білочка. Виходь до нас, дощик уже скінчився.

Білочка:
Хвіст пухнастий , спритні ніжки –
Плиг із гілки на сучок!
Ношу я свої грибочки
В золотенький сундучок.
В мене очі, мов горішки,
Кожушина хутряна,
Гострі вушка,наче ріжки,-
У дуплі живу одна.
 
Вже осінь, треба швидше
Зібрати  для зими запас.
Беру я шишки найкрупніші –
Ось ця мені буде якраз.

 Сорока: А хто там гребеться під ялиною, аж грудочки землі злітають?  
Ага, це молоденька білочка клопочеться.
Скре-ке-ке!  
Хто тебе навчив так вправно хазяйнувати, до зими готуватися?
 
Білочка:  Матуся-білка нас навчила. Ми горіхів і жолудів назбирали, грибів насушили. 
Кожна білочка на зиму робить декілька схованок із харчами.
Головне, добре запам'ятати місце "комірчинки", щоб взимку відразу знайти. 
Прилітайте до нас на гостину!
 
Сорока:  Спасибі! Неодмінно навідаюсь!
 
Білочка:  І ви приходьте!
 
Діти:  Дякуємо!

Чути, як затріщали кущі, почулося важке сопіння, і на галявину вискочив  кошлатий ведмідь.

Дівчинка:  Здоровий будь, ведмедику! А куди це ти так поспішаєш?
 
Ведмідь:  Я не поспішаю, а тікаю,  тікаю від бджіл!  Я до зими зараз готуюся. 
Наїдаюся всього смачненького та товстішаю, щоб зимувалося легше. 
Натрапив я у дуплі старого дуба на бджолиний рій.  Поворушив трохи лапою, 
набрав собі медку. Тільки-но почав ласувати, аж тут бджоли повилітали... Ледве втік.
 
Сорока: Скре-ке-ке, ведмедику, а барліг ти собі приготував?
 
Ведмідь: 
Я даремно не гуляв
Сховище собі шукав.
                Врешті віднайшов барліг,                
Навіть трішечки приліг.
Жиру вже собі припас
То уже й іду від вас.
Тихше, друзі, не шуміть
Волоханя не збудіть.

Ведмідь виходить, діти йому махають руками і кричать навздогін : «Солодких снів, ведмедику»

Дівчинка: Гарно в лісі восени, та трохи сумно без птахів, що співали влітку.
 
Хлопчик:  
Над гаєм позолоченим
В сумний осінній час
У теплий край і сонячний
Летять пташки від нас.

Виконується пісня «Ластівка». Діти махають в небо ручками і виходять. Заходить Осінь.

Осінь: 
Ну ось і все, роботи зроблено чимало:
Усе укрила, всіх нагодувала.
Вже до зими усі приготувались.
На славу в цьому році постарались.
 
Білочка: 
Здрастуй, Осінь – чарівниця,
Вміла, вправна трудівниця.
Усі білочки – сестрички
Вдячні тобі за горішки.
 
Зайчик:  
За морквину і капусту.
У хатинці вже не пусто.
 
Їжачок: 
За стиглі яблука і груші
Смачні й солодкі дуже.
Я ще їх назбирати мав
Та їх в садку уже нема.
 
Білочка.  
Нема, бо скоро вже Зима.
 
Їжачок. 
Ой! Не смішіть мене, будь ласка!
Яка Зима? Це сон чи казка?

Заходить Ведмідь, тре очі, позіхає.

Ведмідь.  
Це що тут у вас за крик та шум?
                 Заснути важко. Це ж наді мною просто глум.
 
Їжачок. 
Та спору тут кінця немає.
Тут всі кричать, що Зима є.
 
Ведмідь. 
Зима? Це що воно таке?
Воно солодке чи гірке?
Не їв, не пробував, не знаю.
Я спати хочу, засинаю.
 
Хлопчик: 
Не спи, Ведмедику, не засинай.
Не віриш – в Осені спитай.
Вона вже, певно, точно знає.
Хто після неї заступає.
 
Ведмідь – 
Як хочете – ідіть питайте.
Я (позіхає) спати хочу, не займайте.

Ведмідь засинає, хропить.

Дівчинка. 
Та не будіть, нехай хропе.
 
Їжачок. 
Скажи нам, добра, щедра Осінь,
Чи тут пануєш ти сама?
Бо, кажуть, є якась Зима.
 
Осінь. 
Сьогодні я ще володію,
Та суперечити не смію.
Зима уже не за горами
З завіями і холодами.

Коли Зима почне гуляти,
То їжаки й ведмеді сплять.
Тому й не бачили Зими,
Бо сплять вони аж до Весни.

Тому й Ведмедик наш заснув,
Бо близько Зиму вже відчув.
То ж час мені іти від вас.
Та ми ще стрінемось не раз.

Дівчинка: 
Я дякую за чари і красу,
І теплі кольори, що душу гріють.
За радість, що у серденьку несу
І павутинки, що кругом біліють.

За дивну тишу, сині небеса
І шурхіт листя в мене під ногами.
За дивовижні вічні чудеса
І розмаїття колірної гами.

Хлопчик:  
Усе в осіннім золоті стоїть,
Земля затихла у чеканні дива.
Під сонцем листя сяє і блищить.
Пора осіння гарна і мінлива.

І сонце промінці свої сипне,
А клен під ноги листя розкидає.
Краса осіння радує мене,
Осіння туга — серце розриває.

Виконується пісня «Осінь»