Я маю в серці те, що не вмирає

Я маю в серці те, що не вмирає…  Ці прості і величні слова кожен з нас читав і чув неодноразово. Та, мабуть це непросто пророчі слова, бо й справді не вмирає її  сильна, щира, жіночна, могутня, громадянська, неймовірно красива  поезія, але й заклик, щоб заглянути кожному у своє серце: чи є там те, що не вмирає?! Сила духу, що поборе всі страждання, любов, що підніметься вище неба, волелюбність, що не дасть нікому зламати твою волю, і твою правду, честь, що не допустить твою душу розмінятись на дріб’язок – це має бути в серці кожної людини, і це –  не вмирає!

25 лютого вся світова спільнота, а надто український народ відзначає 145-ту річницю з Дня народження великої поетеси, надзвичайної жінки, генія нашої нації – Лесі Українки.

Я далека від того, щоб створювати кумирів, не вважаю, що потрібно підносити одних людей над іншими, великий поетичний талант, як на мене, – Божий дар, а не заслуга самої людини, і, думаю, що сильних, красивих українок було в різні часи нашої історії немало, лише ми про них не знаємо, бо не висловили свої думки, почуття і страждання ні у віршах, ні у піснях, ані в полотнах. І, мабуть, тому є ще ціннішим Лесине слово, яке уособлює в собі страждання, переживання, почуття, думки найкращих українок усіх часів. А її життя, – як приклад, бо багато хто в наш час знаходить багато виправдань своїй бездіяльності і нещасності.

Тож хочу побажати в цей знаменний для українців день народження Перлини української поезії, що не змарнувала даний Богом Талант, не втопила його в своїх стражданнях, а виплекала і подарувала світові, сили духу, надії, радості очікування весни в природі і в душі! В подарунок – коротенька біографія поетеси у викладі для дітей. Беріть до портфеля.