У народі кажуть, що на Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима. За народними віруваннями, літо зустрічається двічі з зимою на рік.
Весною зима – стара баба, а літо -молода дівчина. При зустрічі на Стрітення стара зима і молоде літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до до вечора стане тепліше – літо перемогло зиму, а якщо холодніше – зима.
Сивочолий Симеон мав давно би вічний сон,
Та не знав, ще скільки жити, бо Його ще мав зустріти!
Раптом сталося це диво, Йосип і Марія Діва
Із маленьким Немовлям увійшли у Божий Храм.
Там сумнів щез, узріли очі те, що Дух Святий пророчив.
Е, відтак, щоб вже спочити, Симеон мав сповістити, що
Нарешті стрів Ісуса, Він Син Божий і на Бога – Отця схожий, й
На землю людям даний за для їм служіння, та для їх спасіння!
Як у серці Віру маєм, зустрічаєм й прославляєм!
Пропоную вам сценарій свята Стрітення. Знайомтесь, використовуйте у роботі!
Мета: Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування свята стрітення, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи.
Обладнання: стрітенська свічка, вишитий рушничок, посуд з свяченою водою, печиво-жайворонки.
Ведучий: Нумо разом привітаймося, Теплом ручок обміняймося, Вправо, вліво повернемось, Одне одному всміхнемось. Можна трохи пострибати, І в долоні поплескати. До нас гостей прийшло багато, Треба всіх їх привітати: Діти разом: Добрий день! Ведуча (під звучання фонограми): Стоїть хатка небагата, Солом’яна стріха. Присілочки у китицях, Мальовані вікна. Тут чистенько і гарненько, Тут усе в порядку, Сам Бог дбає, доглядає Цю маленьку хатку. Мати: І Бог дбає, доглядає, І сини, і доньки, Бо ще з давніх-давен Так повелося, Що українська хата Завжди сяяла чистотою, Завжди була чепурною, Особливо в свято. Дитина: А яке сьогодні свято? Мати: Зима з Весною зустрічається, Про володіння свої домовляється. В цей день сонце повертає на літо, Все в природі прокидається.
На Стрітення в церквах святять воду. Хто стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти. Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Давайте й ми запалимо таку свічку, нехай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.
Запалю я свічку, Щоб горіла, Щоб вогняна громовиця Оселю не спалила. Свічко – свічечко, гори та діток бережи! В щасті – долі щоб жили і здоров`я берегли! Дівчинка: А я у велике свято Набрала з криниці святої водиці. Буду умиватися, сили набиратися. Хлопчик( надпиває з відеречка): В людей веселіють, яснішають лиця. Їм силу бадьору вертає водиця. Мати: Подивіться всі на цю свічку - і не будете боятися грому і блискавки. Зима - чудова пора! Які свята вона нам подарувала! День святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща. Скільки радощів принесла зимонька дітям. Але час їй відступати і весні чергу віддавати. У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.
Звучить лірична мелодія, пташиний спів, виходять діти
1. Зима чогось на зиму не подібна – І чорна, й мокра, надворі теплінь. На сніг біленький і на іній бідна, А б небі чиста-чиста голубінь! 2. А ген на річці продірявилась крига, Мороз десь подівся чи втік? Було так чудово... І раптом відлига, І сніг весь на вулицях зник. 3. Ще на склі зими узор, А у нас вже – зимобор, Зими і літа зіткнення Ми звемо свято Стрітення. 4. Свято Стрітення таке було і буде, Зима весну стрічає, Спішить все їй назустріч Усе її чекає й боїться водночас. 5. Ой, зимонько, не бійся, Бо твій вже час минув, Прийшла пора весни і свято Стрітення чекаємо всі ми, Бо це життя нове іде до нас Так було, і буде повсякчас.
Виконується пісня «Стрітення»
Ведучий: Ось зима по нашім краї На санчатах роз’їжджає Сніжок сипле без зупинку – Вже засипав всю Вкраїну. Де не гляну я надворі – Всюди бачу білий колір! Ліс, і поле, і діброви Білі одягли обнови. Ведуча: Сніг січе безперестанку – Зима трудиться із ранку! І мороз не угаває, Йому вітер помагає. Не мети, не мети Зимонько снігами А приходь ти до нас Разом із піснями.
Звучить зимова мелодія зі звуками вітру, з’являється Зима
Зима: Це хто тут кличе мене? Іду-іду, снігу намету. З вами разом потанцюю Бо ще силу свою чую.
Виконується пісня «Ой весела в нас зима»
Ведуча: Відпочинь, Зимонько. Тихше, діти, тут хтось спить. Гляньте, уже прокидається. Дитина: Хто то спить під дубком Ще й накрився кожушком? Ц-с-с. Тихо-тихо, не будіть, То, напевно, спить ведмідь. Ц-с-с. Стережіться, бо той гість як устане, усіх поїсть. Ц-с-с. Ой, рятуйтесь від біди, Утікайте, хто куди.
Проводиться гра з ведмедем
Ведучий: Прокинувся Ведмідь від зимового сну, а в народі кажуть: як ведмідь барліг зруйнував, то зимі кінець підходить. Ведуча: Дякуємо тобі Зимонько, що завітала до нас і порадувала дітей. Але старі люди кажуть, коли лютий дорогу підгриз – кидай сани, бери віз. Так що, хочеш чи не хочеш Зимонько, а тобі сьогодні доведеться зустрітися із Весною. Зима: Дуже весело у вас, то я ще більше снігу натрушу і морозу напущу. Ведуча: Зимонько, зимонько, Сніжком не труси І морозу морозити не вели. Бач, он зайчики сидять І від холоду тремтять. Зайчики: Хто нас пожаліє? Лапки нам погріє? Діти: Ми вас пожалієм, Лапки вам погрієм. Лиш навчіться так, як ми У танку кружляти, Бігати й стрибати.
Хоровод «Ти нам зайчик лапки дай»
Зайчик: Ох, і надокучили мені морози. Наголодувався я зимою. Піду я Весну – красну шукати.
Назустріч Зайчикові летить Синичка
Зайчик: Синичко, ти всюди літаєш, усе помічаєш. Скажи, ти не зустрічала весну? Синичка: Ще в нашому лісі сніги лежать, та перший струмочок продзвенів мені, що Весна вже близько. Зайчик: То швидше ходімо їй назустріч! Ведуча: І помандрували вони удвох. Але тут викотилось на небо ясне сонечко. Сонечко: Добридень, друзі! Зайчик і Синичка: Здрастуй, любе Сонечко! Сонечко: А куди це ви поспішаєте? Зайчик: Весну зустрічати. Синичка: Чи не видно тобі її згори? Сонечко: Зачекайте хвилинку, а пошлю свої гінці – промінці на всі стежки – доріжки, що ведуть до лісу. Зайчик: Чи бачиш ти Весну? Сонечко: Ой бачу! Ген-ген вона за високим дубом. Розсіває квіти, трави і сюди вже повертає. Весна.
Виконується пісня «Прийди, прийди, весно»
Весна: Іду лісами, лугами, встеляю землю килимами. Спасибі вам, діти, що ви мене покликали. Хлопчик: Весна іде, весна іде! Весну вітаймо, діти! Весна пісні нам принесе, Вінки, чудові квіти! Весна: А ось і я, весна-красна. Куди ступаю - сонце сяє, Усе навколо оживає. А ще пробуджую від сну Я нашу землю чарівну. Дівчинка: Весно, весно, наша весно, А що ж ти нам принесла? Весна: На дерева - цвіту, А на поле - жито, На травичку - росу, На дівчаток - красу, А на хлопчиків - сили, Щоб росли міцними! Зима: Як тут тепло стало! Гостя з’явилась, яку я не чекала! Насуплю я брови – і вітер холодний повіє. Усе захолоне – рятунку нема! Під снігом замре, заніміє. Весна: А я засміюся - і сонце ласкаве засяє. Прокинуться луки, ліси і поля. Усе розцвіте, заспіває! Доброго дня тобі, бабусю Зима! Зима: Доброго дня тобі, дівчино Весна! Рано ти прийшла, ой рано… Ще твоєму царюванню час не настав! Весна: Ти поглянь на себе, Зимонько! Яка з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила. Зима (кричить роздратовано): А от і не все! Не все! (Знімає торбу, трусить нею. Сипляться тільки крихти та миші випадають крізь дірки). Весна: Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду. Зима: У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи. Весна: А я - царівна. Куди ступаю - все навколо оживає. Зима: Ой, як вам весело. Зараз насуплю я брови – І вітер холодний повіє, Усе захолоне, рятунку нема, Під снігом замре, заніміє. Весна: А я засміюся - сонце ласкаве засяє, Прокинуться луки, ліси і поля. Усе зацвіте, заспіває. Зима: Ой, яка ти в нас хороша! Зараз я снігу натрушу, Морозу напущу! Треба мені всю силу зібрати, Щоб з тобою до бою стати.
Проводиться гра «Перетягування канату»
Весна: Щебетали горобці! Горобці: Гей, ми хлопці-молодці! Весна: Хоч тепла іще нема — Горобці: Не лякає нас зима! Весна: Як насипле снігу? Горобці: Заб'ємось під стріху. Весна: А як сонечко зійде? Горобці: Наша пісня оживе: Цвірінь-цвірінь.
Цвірінькаючи діти-горобці дражняться із Зимою. А Зима лякає їх словами «Заморожу, заморожу!» Доганяє дітей, діти ховаються за Весну.
Хлопчик: Утікай, утікай, біла зимонько! Вже нема, вже нема в тебе силоньки Дівчинка: Вже весна, йде весна-чарівниченька, Потемніє, почорніє твоє личенько! Ведучий: Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити. Ведуча: Але негоже Зимі вирушати в дорогу, не помирившись з Весною. Моя бабуся каже: «Згода дім будує, а незгода - руйнує», або «Мир та братство - найкраще багатство». Ведучий: А як можна помиритися? Діти: Мирилками! Ведуча: Давайте покажемо цим двом красуням, як ми вміємо миритися.
Діти по черзі виходять по двоє і розказують мирилки
Билися-не билися, Трохи посварилися, Потім посміялися, Друзями зосталися. Мир-миром Пироги з сиром, Варенички в маслі, Ми подружки краснії Поцілуймося, помирімося! Мирилка летіла, На плече сіла, Сказала тихенько: Миріться швиденько! Дай скоріш мізинчик свій, Зачепи його за мій. Мізин, мізин, мізинець – Помирив нас, молодець! Мати: А тепер ви, Зимонько і Веснонько, помиріться Зима і Весна: Ти - не ворог, я - не ворог, Нам сваритись просто сором Помирились-помирились, Щоб ніколи не сварились. Зима: Що ж, Весно, твоя взяла! Збираюсь я в путь! Прощавайте, милі діти! За зиму ви поздоровіли. Пішли на користь і мороз, і сніг, І щічки ваші, як порожевіли. Наче маки розцвіли на них! Прощай і ти Весна - красна! Я чую як дзвенить струмочок То зараз я залишу ваш куточок. Отож, хлопчики й дівчатка, Прощаюсь з вами усіма. Щасливі будьте! Через рік я знову Свою вам казку принесу зимову. Діти разом: До побачення Зимонько. Дівчинка: Ясне сонечко усміхається Зима білая ховається Зима білая з хуртовинами За горами вже за долинами
Виконується хоровод «Ой минула вже зима»
Грає музика де щебечуть пташки
Під музику залітає жайворонок — і літає по колу
Дівчинка: Ой жайворонку рання пташко, чого так рано з вирію вийшов? Жайворонок: Не сам же я вийшов - Бог мене вислав. В праву рученьку Ключик видав: З правої рученьки, Літо відмикати З лівої рученьки Зиму замикати (сідає на місце) Мати: У нас в Україні з давніх-давен люди, готуючись до зустрічі весни, випікали з тіста жайворонків і роздавали їх дітям. Щоб росли здоровими і щасливими. Вважали, що саме птахи на своїх крилах приносять весну із далекого краю, проганяють люту зиму. Я спекла для вас жайворонків. Старі люди розповідали, що ця пташка народилася зі сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає, що весна настала.
Звучить мелодія, мати роздає дітям пташок-жайворонків
Хлопчик: Всі ми Зиму проводжали, Красну Весну зустрічали. Весно, уквітчай наш край, Дай нам добрий урожай! Весна: Піду я далі лугами й лісами Встелю землю килимами, Заквітчаю різним зелом Щоб усім було весело. Я теплом людей зігрію, І здоров’я вам навію, З рідним словом щоб зростали Щоб звичаї пам’ятали. Ведучий: Гарно у родинному колі. Хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли, цих двох красунь примирили. Ведуча: Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі. І ось підійшло до кінця наше свято. А всі весняні свята закінчуються цікавим таночком.