Сценарій до свята Стрітення

У народі кажуть, що на Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима. За народними віруваннями, літо зустрічається двічі з зимою на рік.
Весною зима – стара баба, а літо -молода дівчина. При зустрічі на Стрітення стара зима і молоде літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до до вечора стане тепліше – літо перемогло зиму, а якщо холодніше – зима.

Сивочолий   Симеон   мав  давно  би  вічний  сон,     
Та  не  знав,  ще  скільки  жити,  бо  Його  ще  мав  зустріти!
Раптом  сталося  це  диво,  Йосип  і  Марія  Діва         
Із  маленьким  Немовлям  увійшли  у  Божий  Храм.
Там  сумнів  щез,  узріли  очі  те,  що  Дух  Святий  пророчив.
Е, відтак,  щоб  вже  спочити,  Симеон  мав  сповістити,  що
Нарешті  стрів  Ісуса,  Він  Син  Божий  і  на  Бога – Отця  схожий,  й
На  землю  людям  даний  за  для  їм  служіння,  та  для  їх  спасіння!
Як  у  серці  Віру  маєм,  зустрічаєм  й  прославляєм!

Пропоную вам сценарій свята Стрітення. Знайомтесь, використовуйте у роботі!

 

Мета: Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування свята стрітення, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи.

Обладнання: стрітенська свічка, вишитий рушничок, посуд з свяченою водою, печиво-жайворонки.

Ведучий:
Нумо разом привітаймося,
Теплом ручок обміняймося,
Вправо, вліво повернемось,
Одне одному всміхнемось.
Можна трохи пострибати,
І в долоні поплескати.
До нас гостей прийшло багато,
Треба всіх їх привітати:
 
Діти разом:
Добрий день!
 
Ведуча (під звучання фонограми):
Стоїть хатка небагата,
Солом’яна стріха.
Присілочки у китицях,
Мальовані вікна.
Тут чистенько і гарненько,
Тут усе в порядку,
Сам Бог дбає, доглядає
Цю маленьку хатку.
 
Мати:
І Бог дбає, доглядає,
І сини, і доньки,
Бо ще з давніх-давен
Так повелося,
Що українська хата
Завжди сяяла чистотою,
Завжди була чепурною,
Особливо в свято.
 
Дитина:
А яке сьогодні свято?
 
Мати:
Зима з Весною зустрічається,
Про володіння свої домовляється.
В цей день сонце повертає на літо,
Все в природі прокидається.

На Стрітення в церквах святять воду. Хто стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти. Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Давайте й ми запалимо таку свічку, нехай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.

Запалю я свічку,
Щоб горіла,
Щоб вогняна громовиця
Оселю не спалила.
Свічко – свічечко, гори та діток бережи!
В щасті – долі щоб жили і здоров`я берегли!

Дівчинка:
А я у велике свято
Набрала з криниці святої водиці.
Буду умиватися, сили набиратися.
 
Хлопчик( надпиває з відеречка):
В людей веселіють, яснішають лиця.
Їм силу бадьору вертає водиця.

Мати:
Подивіться всі на цю свічку - і не будете боятися грому і блискавки. Зима - чудова пора! 
Які свята вона нам подарувала! День святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща. 
Скільки радощів принесла зимонька дітям. Але час їй відступати і весні чергу віддавати. 
У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.

Звучить лірична  мелодія, пташиний спів, виходять діти

1. Зима чогось на зиму не подібна –
І чорна, й мокра, надворі теплінь.
На сніг біленький і на іній бідна,
А б небі чиста-чиста голубінь!
 
2. А ген на річці продірявилась крига,
Мороз десь подівся чи втік?
Було так чудово... І раптом  відлига,
І сніг весь на вулицях зник.
 
3. Ще на склі зими узор,
А у нас вже – зимобор,
Зими і літа зіткнення
Ми звемо свято Стрітення.
 
4. Свято Стрітення таке було і буде,
Зима весну стрічає,
Спішить все їй назустріч
Усе її чекає й боїться водночас.
 
5. Ой, зимонько, не бійся,
Бо твій вже час минув,
Прийшла пора весни і свято
Стрітення чекаємо всі ми,
Бо це життя нове іде до нас
Так було,  і буде повсякчас.

Виконується пісня «Стрітення»

Ведучий:
Ось зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає
Сніжок сипле без зупинку –
Вже засипав всю Вкраїну.
Де не гляну я надворі –
Всюди бачу білий колір!
Ліс, і поле, і діброви
Білі одягли обнови.
 
Ведуча:
Сніг січе безперестанку –
Зима трудиться із ранку!
І мороз не угаває,
Йому вітер помагає.
Не мети, не мети
Зимонько снігами
А приходь ти до нас
Разом із піснями.

Звучить зимова мелодія зі звуками вітру, з’являється Зима

Зима:
Це хто тут кличе мене?
Іду-іду, снігу намету.
З вами разом потанцюю
Бо ще силу свою чую.

Виконується пісня «Ой весела в нас зима»

Ведуча:
Відпочинь, Зимонько. Тихше, діти, тут хтось спить. Гляньте, уже прокидається.
 
Дитина:
Хто то спить під дубком
Ще й накрився кожушком?
Ц-с-с. Тихо-тихо, не будіть,
То, напевно, спить ведмідь.
Ц-с-с. Стережіться, бо той гість
як устане, усіх поїсть. Ц-с-с.
Ой, рятуйтесь від біди,
Утікайте, хто куди.

Проводиться гра з ведмедем

Ведучий:
Прокинувся Ведмідь від зимового сну, а в народі кажуть: як ведмідь барліг зруйнував, 
то зимі кінець підходить.
 
Ведуча:
Дякуємо тобі Зимонько, що завітала до нас і порадувала дітей. Але старі люди кажуть,
 коли лютий дорогу підгриз – кидай сани, бери віз. Так що, хочеш чи не хочеш Зимонько, 
а тобі сьогодні доведеться зустрітися із Весною.
 
Зима:
Дуже весело у вас, то я ще більше снігу натрушу і морозу напущу.
 
Ведуча:
Зимонько, зимонько,
Сніжком не труси
І морозу морозити не вели.
Бач, он зайчики сидять
І від холоду тремтять.
 
Зайчики:
Хто нас пожаліє?
Лапки нам погріє?
 
Діти:
Ми вас пожалієм,
Лапки вам погрієм.
Лиш навчіться так, як ми
У танку кружляти,
Бігати й стрибати.

Хоровод «Ти нам зайчик лапки дай»

Зайчик:
Ох, і надокучили мені морози. Наголодувався я зимою. Піду я Весну – красну шукати.

Назустріч Зайчикові летить Синичка

Зайчик:
Синичко, ти всюди літаєш, усе помічаєш. Скажи, ти не зустрічала весну?
 
Синичка:
Ще в нашому лісі сніги лежать, та перший струмочок продзвенів мені,  
що Весна вже близько.
 
Зайчик:
То швидше ходімо їй назустріч!
 
Ведуча:
І помандрували вони удвох. Але тут викотилось на небо ясне сонечко.
 
Сонечко:
Добридень, друзі!
 
Зайчик і Синичка:
Здрастуй, любе Сонечко!
 
Сонечко:
А куди це ви поспішаєте?
 
Зайчик:
Весну зустрічати.
 
Синичка:
Чи не видно тобі її згори?
 
Сонечко:
Зачекайте хвилинку, а пошлю свої гінці – промінці на всі стежки – 
доріжки, що ведуть до лісу.
 
Зайчик:
Чи бачиш ти Весну?
 
Сонечко:
Ой бачу! Ген-ген вона за високим дубом. Розсіває квіти, трави і сюди вже повертає.
Весна.

Виконується пісня «Прийди, прийди, весно»

Весна:
Іду лісами, лугами, встеляю землю килимами. Спасибі вам, діти, що ви мене покликали.
 
Хлопчик:
Весна іде, весна іде!
Весну вітаймо, діти!
Весна пісні нам принесе,
Вінки, чудові квіти!
  
Весна:
А ось і я, весна-красна.
Куди ступаю - сонце сяє,
Усе навколо оживає.
А ще пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну.
 
Дівчинка:
Весно, весно, наша весно,
А що ж ти нам принесла?
 
Весна:
На дерева - цвіту,
А на поле - жито,
На травичку - росу,
На дівчаток - красу,
А на хлопчиків - сили,
Щоб росли міцними!
 
Зима:
Як тут тепло стало!
Гостя з’явилась, яку я не чекала!
Насуплю я брови – і вітер холодний повіє.
Усе захолоне – рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
 
Весна:
А я засміюся -  і сонце ласкаве засяє.
Прокинуться луки, ліси і поля.
Усе розцвіте, заспіває!
Доброго дня тобі, бабусю Зима!
 
Зима:
Доброго дня тобі, дівчино Весна! Рано ти прийшла, ой рано… 
Ще твоєму царюванню час не настав!
 
Весна:
Ти поглянь на себе, Зимонько! Яка з тебе цариця з порожньою торбою? 
Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.
 
Зима (кричить роздратовано):
А от і не все! Не все! 
(Знімає торбу, трусить нею. Сипляться тільки крихти та миші випадають крізь дірки).
 
Весна:
Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе 
тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, 
а у тебе люди трусяться від холоду.
 
Зима:
У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи.
 
Весна:
А я - царівна. Куди ступаю - все навколо оживає.
 
Зима:
Ой, як вам весело.
Зараз насуплю я брови –
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє.
Весна:
А я засміюся - сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля.
Усе зацвіте, заспіває.
 
Зима:
Ой, яка ти в нас хороша!
Зараз я снігу натрушу,
Морозу напущу!
Треба мені всю силу зібрати,
Щоб з тобою до бою стати.

Проводиться гра «Перетягування канату»

Весна:
Щебетали горобці!
 
Горобці:
Гей, ми хлопці-молодці!
 
Весна:
Хоч тепла іще нема —
 
Горобці:
Не лякає нас зима!
 
Весна:
Як насипле снігу?
 
Горобці:
Заб'ємось під стріху.
 
Весна:
А як сонечко зійде?
 
Горобці:
Наша пісня оживе:
Цвірінь-цвірінь.

Цвірінькаючи діти-горобці дражняться із Зимою. А Зима лякає їх словами «Заморожу, заморожу!» Доганяє дітей, діти ховаються за Весну.

Хлопчик:  
Утікай, утікай, біла зимонько!
Вже нема, вже нема в тебе силоньки
 
Дівчинка:
Вже весна, йде весна-чарівниченька,
Потемніє, почорніє твоє личенько!
 
Ведучий:
Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. 
Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити.
 
Ведуча:
Але негоже Зимі вирушати в дорогу, не помирившись з Весною. Моя бабуся каже: 
«Згода дім будує, а незгода - руйнує», або «Мир та братство - найкраще багатство».
 
Ведучий:
А як можна помиритися?
 
Діти:
Мирилками!
 
Ведуча:
Давайте покажемо цим двом красуням, як ми вміємо миритися.

Діти по черзі виходять по двоє і розказують мирилки

Билися-не билися,
Трохи посварилися,
Потім посміялися,
Друзями зосталися.
 
Мир-миром
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми подружки краснії
Поцілуймося, помирімося!
                                                       
Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
Миріться швиденько!
            
Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин, мізин, мізинець –
Помирив нас, молодець!
 
Мати:
А тепер ви, Зимонько і Веснонько, помиріться
 
Зима і Весна:
Ти - не ворог, я - не ворог,
Нам сваритись просто сором
Помирились-помирились,
Щоб ніколи не сварились.
 
Зима:
Що ж, Весно, твоя взяла!
Збираюсь я в путь!
Прощавайте, милі діти!
За зиму ви поздоровіли.
Пішли на користь і мороз, і сніг,
І щічки ваші,  як порожевіли.
Наче маки розцвіли на них!
Прощай і ти Весна - красна!
Я чую як дзвенить струмочок
То зараз я залишу ваш куточок.
Отож, хлопчики й дівчатка,
Прощаюсь з вами усіма.
Щасливі будьте! Через рік я знову
Свою вам казку принесу зимову.
 
Діти разом:
До побачення Зимонько.
 
Дівчинка:
Ясне сонечко усміхається
Зима білая ховається
Зима білая з хуртовинами
За горами вже за долинами

Виконується хоровод «Ой минула вже зима»
Грає музика де щебечуть пташки
Під музику залітає жайворонок — і літає по колу

Дівчинка:
Ой жайворонку рання пташко, чого так рано з вирію вийшов?
 
Жайворонок:
Не сам же я вийшов -
Бог мене вислав.
В праву рученьку
Ключик видав:
З правої рученьки,
Літо відмикати
З лівої рученьки
Зиму замикати (сідає на місце)
 
Мати:
У нас в Україні з давніх-давен люди, готуючись до зустрічі весни, випікали з тіста 
жайворонків і роздавали їх дітям. Щоб росли здоровими і щасливими. 
Вважали, що саме птахи на своїх крилах приносять весну із далекого краю, 
проганяють люту зиму.

Я спекла для вас жайворонків. Старі люди розповідали, що ця пташка народилася 
зі сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком 
сповіщає, що весна настала.

Звучить мелодія, мати роздає дітям пташок-жайворонків

Хлопчик:
Всі ми Зиму проводжали,
Красну Весну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
 
Весна:
Піду я далі лугами й лісами
Встелю землю килимами,
Заквітчаю різним зелом
Щоб усім було весело.
Я теплом людей зігрію,
І здоров’я вам навію,
З рідним словом щоб зростали
Щоб звичаї пам’ятали.
 
Ведучий:
Гарно у родинному колі. Хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли, цих двох красунь 
примирили.
 
Ведуча:
Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові 
і щасливі. І ось підійшло до кінця наше свято. А всі весняні свята закінчуються цікавим 
таночком.