Сценарій свята “Андріївські вечорниці”

З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.
Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. У Лаврентіївському літописі згадується, як одного разу, відпочиваючи на березі Дніпра, святий глянув на київські кручі й мовив до своїх учнів: “Бачите ці гори? На них засяє Божа благодать; тут постане велике місто, і Бог збудує багато церков…” Після цього апостол, піднявшись на гору, поставив хрест на тому місці, де зараз височіє Андріївська церква.

Дівчинка:
Розвивайся, звеселяйся, моя рідно мово.
У барвінки зодягайся, моє щире слово!
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі та веселі!

Хлопчик:
Дітвора ми українська, хлопці та дівчата.
Хоч на зріст , ми ще маленькі та душа завзята!

Дівчинка:
Бо козацького ми роду, славних предків діти.
В школі ми усі вчимося рідний край любити.

Хлопчик:
Ми малі, та всі ми друзі.
Ми одна родина.
А найбільша наша мати – рідна Україна.

Дівчинка:
Хоч мала я, невеличка, зате добре знаю,
Що край рідний – Україна, і її кохаю.

Хлопчик:
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Ведуча:
На околиці села, як то мовить билина,
Жила – була господиня, гарна тітонька
 
 
 Килина.
Біля хати, у саду діти гомоніли,
Розважалися малі,  тітонька раділа.
Вчила діток вишивати, і пісень співати.
Скоромовки говорити, гарно танцювати.
А ще тітка полюбляє – гостей зустрічати,
Пирогами та млинами радо пригощати!
То ж ходімо, малятонька, та до тітки в хатоньку.
Будем грати, танцювати, гарні пісенькі співати!
Гей, на наших вечорницях хто сумний - розвеселиться!
Співи й танці, небилиці - гарні будуть вечорниці!


Килина: Оце втомилася. Оббігла весь базар, сьогодні ж у нас вечорниці. Все закупила, 
буде чим гостей пригощати. Степане! Чого ж ти розлігся? Хіба ж так годиться:скоро 
хлопці й дівчата прийдуть, а ти...
Степан: А що нам, хай приходять, тільки не торохти. Годі вже, розкричалася...

Килина: Вони  славно співають. Я страх люблю співи.
Степан: Славно, славно, поспати б оце, а вони гукають.

Килина: А що б вони ще робили, коли б їм ще не погуляти, як не на вечорицях. 
За будні наробляться.
Степан: То й розходились би спати, а то й самі не сплять, й іншим не дають.

Позіхає. Стук у двері…

Килина: Господи, дівчата й хлопці прийшли, а у нас ще не все готове. Вставай, 
чого розсівся, не чуєш, чи що? Он уже стукають.

1 дівчина: Добрий вечір у вашій хаті!
2 дівчина: Чули, що в цій хаті будуть вечорниці!

Килина: Добрий вечір! Добрий вечір! Любі гості, просимо. Ви заходьте в нашу хату, 
превелику, пребагату. Раді ми гостей стрічати.

Дівчинка:
Добрий вечір, в вашій хаті, уклін господині.
Чи веселі вечорниці, в  нас на Україні?

Тітка Килина:
Добрий вечір, дівоньки, мої ясні зіроньки!

Дівчинка:
Ви за нами сумували?
Дівчаточок виглядали?

Тітка Килина:
Звісно, любі, я чекала, вам смачненьке готувала:
І варенички, й узвар, і чарівних трав відвар.
Тож проходьте в мою хату, превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці, хай лунають вечорниці!

Дівчинка:
Стрічайте з калачами, з великими, смачними.
Бо ми прийшли з піснями, піснями голосними.

Степан: Ой дівчата, мої ж ви качечки, мої ж ви голубоньки, заходьте, порадуйте мене, 
старого. А які ж ви гарні! Де мої літа молодії. Ох... Просимо, просимо, сідайте...
1.        
Прибрана хатина,
усміхнені личка.
Всіх нас запросила
Хата-вечорничка.
 
2.        
Вдягли блузочки ми
гарненькі, спіднички,
разом готували -           
свої вечорнички.
 
3.        
В хлопчиків новенькі
вишиті сорочки,
а в дівчаток файні
з квіточок віночки.
 
4.        
Вечорнички почалися,
до роботи взялись ми,
кукурудзо, стережися,
перелущимо тебе ми.
Разом: Ой так, так! Справді так!
 
5.
Пір'я з решета тікає,
бо робота дружно йде.
Лопатівські вечорнички
Ой, нема таких ніде.
Разом: Ой так, так! Справді так!
 
6.
Швидко голка вишиває
Оці файні рушники,
нитка голку доганяє,
я ж співаю пісеньки.
Разом: Ой так, так! Справді так!

Виконується пісня «Рушничок»

Господиня: Дівчата, ану ж бо ворожити на чобітках.

Дівчина: А як це, тітонько, розкажіть.

Господиня: Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. 
Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, 
у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

Дівчата (разом): Звичайно! Поворожимо!

Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують:

-     Мій кудись на Київ  показує!
-     А мій – на Тернопіль!
-     А мій, здається, – на Париж!
-     Ну а мій – на Сокиряни! Десь там моя доленька!

Господиня: Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!
- А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня: То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! 
Ти ще ж молоденька!

1 дівчинка:
Черевички мої,
Носики вистрочені,
Не хотіли танцювати,
Самі вискочили (танцює).

2 дівчинка:
А заграйте-но, музики, в мене гарні черевики,
Починайте скоріш грати, бо хочеться танцювати.

3 дівчинка:
Я притупну каблучками, в боки розведу руками,
Сплесну, вихром закружляю – черевики нові маю!

4 дівчинка:
А черевички не простенькі,
в них підківки золотенькі,
та й риплять, ступлю лиш крок,
так і просяться в танок.

5 дівчинка:
А ми взуєм черевички, підмалюєм личка.
І вам пісню заспіваєм, про ці черевички!

Пісня “Черевички”

Тітка Килина:
А де ж наші хлопці?

Чути музика. Виконується пісня «Ішов козак потайком»

Хлопці:
Добрий вечір вам дівчата,
Чи запросите до хати?
Разом заспіваємо,
В калити пограємо.
 
Тітка Килина:
І вам, хлопці, вечір добрий!

Хлопці:
Котилися з гори вози, поламали шпиці
Нам казали файні люди, що тут вечорниці.
Тай прийшли ми на вечірки до вашої хати,
Не дрімати, а співати та й пожартувати.
 
Дівчинка:
Де ж це хлопці, ви гуляли,
Мабуть хвірточки знімали?
 
Хлопчик:
І знімали, і носили!
Заховали, притрусили!
 
Дівчинка:
Що ж заходьте, любі хлопці,
Просим до світлиці.
Може з вами веселіші
Будуть вечорниці.
 
Хлопчик:
В тебе очі, як чорниці,
Чи прийти на вечорниці?

Дівчинка:
Не приходь, бо каже ненька,
я ще дуже молоденька.

Хлопчик:
В тебе очі, як порічки.
Чи не підем ми до річки?

Дівчинка:
Ні не підем, каже ненька,
я ще дуже молоденька.

Хлопець:
В тебе очі – зорі неба,
чи прислать сватів до тебе?..

Дівчинка:
Насмішив! Ти ще маленький!
Йди додому, йди до неньки!
 
Хлопчик:
Що ж пожартували й досить.
Мій живіт вже їсти просить.
Калита ж у вас прекрасна
І рум’яна, й пишна, й ясна.
Потрудилися не марно
Хто ж так випік її гарно?
Хто зерна намолотив
І тістечко замісив?
 
Дівчина:
Є в нас дівчина хороша
І рум’яна, і пригожа.
Дуже любить працювати,
Не встигає й спочивати.
Треба їй  жениха відшукати.
 
1 хлопець:
А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – 
за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би 
до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.
 
2 хлопець:
Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати Данило. 
Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не 
несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився 
і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, 
а що вже комарів– світу білого не видно!
 
3 хлопець:
Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, 
що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, 
як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, 
ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.

1 – а дівчина
На побачення спізнився
Хлопець до дівчини,
Посилатися почав
На якісь причини.
2 – а дівчина
Каже дівчина йому
- Не розводь водички,
Щоб простила – поцілуй
Сто разів у щічки.

1 – а дівчина
Хто б із хлопців не зрадів
Отакій би карі –
Щічки милій цілувати,
Оченята карі.
2-а дівчина
Цілував, рахував
Кожен поцілунок,
Бідний так переживав,
Що згубив рахунок.

1 – а дівчина
- Що ж робити? – запитав
Він тоді несміло…
- Як нам бути?
Підкажи, дівчинонька мила.
2-а дівчинка
А у відповідь йому
Каже чорнобрива:
- Помилився…, ну і що, -
починай ізнову.

Хлопчик:
Годі з хлопців насміхатись,
Час вже справою займатись.
Я не ледар, не дивак.
А справжнісінький козак.
 
Дівчинка:
Що ж, козаче, доведи,
Покусай-но калити

Проводиться гра «Калита»

Хлопчик:
А наша калита нам набила живота!
 
Дівчинка:
Наші хлопці – пустуни, цілий рік збиткують
Лиш на свято, раз у рік, трішки попрацюють.
 
Хлопчик:
А дівчата-небожата люблять лиш хвалитись,
Одна одну  обмовляють, бо не вміють битись.
 
Дівчинка:
Наші хлопці-ледацюги, не вміють робити,
Тільки хочуть біля печі боки свої гріти.
 
Хлопчик:
Годі вже сваритись, будемо миритись.
Пропонуємо дівчата у веселу гру пограти.
 
Дівчинка:
Знаємо, та гра така.
Як і ви – гидка, бридка.
 
Хлопчик:
Ви спочатку подивіться
Ну а потім вже сваріться.
 
     Заносять довгу палицю, на яку нанизані бублики
 
Хлопчик:
Ви повинні так зробити,
щоби бублика вкусити.
Та руками не торкатись.
Бо почнемо ми брикатись.

Двоє хлопців тримають палицю з бубликами, дівчата намагаються вкусити.

Дівчинка:
Вже й варенички готові. Ой, які вони чудові!
Любі хлопці, просим сісти, варенички будем їсти.
 
1 дівчинка:
 Їжте вареники бульб’яні, щоб ваші щічки були рум’яні!
 
2 дівчинка:
Їжте вареники з капусти, щоб животи не були пусті!
 
3 дівчинка:
 Їжте вареники з грибами, щоб були ви багаті кумами!
 
4 дівчинка:
 Їжте вареники з м’ясом та запивайте їх квасом!
 
4 дівчинка:
Їжте вареники з сиром – з добром вас і миром!

Пригощають усіх присутніх варениками.

Ой кувала зозуленька,
на грушечці сіла,
ще би з вами вишивала,
та ручка зболіла.
 
Ой кувала зозуленька,
сіла на солому,
щоб сходились ми частенько
до ось цього дому.
 
Ой кувала зозуленька,
сіла на полиці,
ой кінчились,
ой кінчились наші вечорниці.
 
Ми гуляли, веселились,
усім весело було.
Вечорнички закінчились
і, здається, все пройшло.
 
Ні, так просто не проходить,
у серці струночка бринить,
бо завжди у нашім краї
вечорниці будуть жить,
 
А тепер, давайте, люди,
За гостину дякувати будем.
Миру в хаті і в господі.
Всього в погребі й стодолі.
 
Щоб моголося працювати,
Щоб хотілося співати,
Щоб було що продавати,
Було за що купувати.

Разом:
Щоб родила щедро нива,
Щоб у хаті, все як слід.
Щоб довіку був щасливий
Український славний рід.

Виконується пісня «Україно, ми твоя надія»