Привітики всім найсвітлішим людям, тобто нам з вами, тим, хто цими затишними вечорами знаходить час для пошуку чогось цікавенького для своїх діток. Дарую вам сьогодні маленьку п’єску “Як листочок домівку шукав”. Її можна просто почитати, а можна “поставити” на осінньому святі. Буду рада, якщо вона вам стане у нагоді.
Автор: Легенький вітерець гайком гуляв І на дерева легко подував. А потім закружляв, злетів у ліс На своїх крилах осінь він приніс.
Звук вітру
В той самий час, в широкій кроні клена Дрімав листочок золото-зелений. Повіяв вітер, гіллям захитав, Листочок цей додолу впав.
Звук вітру. «Злітає» до землі листочок
Лежить і дума: Листок: що воно таке, Де гіллячко високе і тонке, Чому немає братиків моїх? Автор: Злякався наш листочок не на сміх. Автор: І тут він вирішив: Листок: Іду шукати Листочків-братиків і клена-тата. Додому хочу у широкі віти, Дощем омиті й сонечком зігріті. Автор: Тут вітерець повз нього пролітав, Листочка нашого з землі підняв. Його в повітрі стиха покрутив Й на кущику шипшини зачепив.
Звук вітру. Листочок кружляє
Листок: О, здрастуй, люба гілочка тоненька, Ти – моя мила матінка рідненька, Що вітерцем легенько колисала Й до сонечка погрітись підіймала. Шипшина: Та ні, не рідна зовсім я тобі, Усі мої листочки при мені. Ти зовсім не такий, як мої діти, Тобі до клена треба полетіти. А я - шипшина, мої плоди цілющі А мої віти, бач, які колючі. Я- кущ, ти ж дерево шукай. Не поколись, хутчіш злітай. Автор: І далі покружляв листок із вітром , Та зачепивсь на чиїсь дужі віти.
Звук вітру. Листочок кружляє
Листок: Ну здрастуй, любий таточку, для мене, Немає краще, аніж клен зелений. Дуб: Ні, я не батько твій, я дуб старий, Мій стовбур грубий, сильний і міцний, У листі бронзовім сховались діточки. На них – міцні гарненькі шапочки. Ці діти, звісно, жолудями звуться З них молоді дубки в лісах беруться. Листок: Ну що мені робити, де шукати Всіх братиків моїх і клена-тата? Автор: Враз вітерець осінній потрудився Листочок на колючку зачепився.
Звук вітру. Листочок кружляє
Листок: Ой, що це коле у бочок мене, Це щось сердите і страшне? Ялина: Ти що, я не сердита й не страшна Ялина я – красуня лісова, Завжди струнка, висока, пишна У моїх вітах – безліч шишок. Ти на мою хвою зачепився. Чого ж ти в ліс далеко так забився? Листок: Я загубився, тата я шукаю, Куди податися тепер не знаю. Автор: Подув сильніше вітер - вітерець, Поніс листочка далі навпростець. Потрапив він в долоні граба дужі Оглянувся, усе навкруг знайоме дуже.
Звук вітру. Листочок кружляє
Листок: Ось я прийшов, я бачу, що удома, Все та ж поляна від весни знайома. Ось тут залишуся, тут рідне все мені, Та що це? Це не братики мої, о ні! Граб: Звісно, ні. Листочки грабові мої, Вони дрібненькі виростають на гіллі. А ти – листок великий і різьблений, Мабуть ти впав з сусіда-клена. Ось я хитнусь й ти полетиш додолу Потрапиш так прямісінько додому. Автор: Граб кроною легенько похитав, Листочок знову до землі припав.
Звук вітру. Листочок кружляє
Листок: Ой, що це, де я? Зовсім це не тато. Та поруч ось лежить мій братик. Іще один. Та що це сталось з нами? Тепер ми будемо лежати під ногами? Автор: І тут озвався клен старий до них: Клен: Нічого ви не знаєте, ну просто сміх. Щоосені з дерев листки спадають І голими стояти нас лишають. А навесні нові листочки будуть На втіху нам, звірятам, людям. Листок 2: То що виходить: нас уже не треба, Ми не нові. Лежати просто неба Тепер будемо? Нас будуть топтати, Ногами всі, хто хоче, підкидати? Листок 3: Що, любі братики тепер робити? Як бути? Як догори нам полетіти На гіллячко високе,в крону клена, Як знову стати гарним і зеленим? Клен: На жаль, це неможливо, любі діти, Вам треба ковдру на землі створити. У люту зиму нею зігрівати Все, що сховала Земля – мати. Автор: Тут звідкілясь узявся їжачок Увесь з тоненьких гострих колючок. Він зачепив листки собі на спину Й поніс до себе у хатину. Їжачок: Буде мені це ковдра і матрац, У люту зиму виручать не раз, Це гарний подаруночок для мене Від дерева – старого клена. Автор: Ось так, усе в природі справедливо, Усі потрібні один одному й щасливі. І навіть той листок, що з дерева упав Комусь корисним в день осінній став.
Виконується пісня «Листячко дубове, листячко кленове»