Зимова галявина. Посеред галявини нерухомо стоїть дівчинка-сніговичка
Звучить зимова казкова мелодія, звук дитячого сміху
Автор: Сьогодні з ранньої пори Надворі повно дітвори. Чути галас, чути сміх, Час прийшов зимових втіх. Один одному всміхніться І уважно придивіться. Потім вслухайтесь будь ласка: Ожива зимова казка.
Звучить чарівна мелодія. Сніговичка помалу оживає
Сніговичка: Я – маленька Сніговичка, В мене з снігу рукавички, З льоду – модний капелюшок, Ввесь із інію кожушок. Сніговичка я маленька, В мене суконька біленька, Чобітки із льоду литі, Сріблом-інієм розшиті.
Звучить мелодія, сніговичка танцює
Ой, я чую, хтось іде Мабуть в мене друг буде. Самій гратись нецікаво. З другом краще, ясна справа.
Звучить мелодія, заходить Сніговій
Сніговій: Ой, привіт, ти хто така, Вся біленька і пухка? З снігу твоя пелерина, Та мені ти не родина. Сніговичка: Я – маленька Сніговичка, Сніговикам усім сестричка Шарф мені сплела зима, Красивіш ніде нема. Сніговій: То тебе зліпили з снігу У вчорашнюю відлигу. Недарма я працював Кучугури насипав.
Виконується пісня «Лети, сніжок»
Сніговій: Що ж, іду я далі світом Із своїм зимовим ситом. Сію-сію посіваю, Землю снігом застеляю. Скоро новорічне свято, Треба все поприбирати, Щоб було все білим, чистим, І на сонечку іскристим.
Звучить мелодія, Сніговій імітує рухи з ситом і виходить
Сніговичка: Як же весело мені В ці чудові білі дні. Сніг, неначе казка біла, Дуже я йому зраділа.
Звучить мелодія, звуки завірюхи, з’являється Віхола
Віхола: Це кому тут так весело У холодну днину, Вію я безжалісно Не одну годину. Чи дарма старалася? Ти зовсім не злякалася? Чи дарма приїхала На санчатах Віхола? Сніговичка: Ні, я зовсім не боюся В сніговому я кожусі. Сніговичка мене звати, Вмію гарно танцювати.
Звучить мелодія, Сніговичка робить декілька рухів
Віхола: І чого ти так радієш? Хіба ти не розумієш? Сонечко лиш припече, Ти водою потечеш. Сніговичка: Віхола, ти дуже зла, Капає з очей сльоза. Довела ти до плачу, Як водою я стечу? Віхола: А хіба сама не знаєш, Що від сонця ти розтанеш? Сніговичка: Як розтану, розкажіть, Що робити, підкажіть. Віхола: Розтанеш – тобто пропадеш, Аж до річки потечеш. Як послабне лиш зима Щезнеш, і тебе – нема. Сніговичка: Як же новорічне свято? Я так хотіла святкувати. Віхола: Якщо хочеш довго жити, На Північ треба поспішити. Там завжди зима лютує, І новий рік також святкують. А тепер у мене справи, Немає часу для забави. Треба все позамітати, Щоб ніхто не вийшов з хати.
Виконується танець Віхоли, Віхола виходить
Сніговичка: Що ж тепер мені робити, На Північ треба поспішити. Та дороги я не знаю, Як її я відшукаю? (Присідає, плаче)
Звучить рипіння морозу, музика, заходить хлопчик Мороз
Мороз: Я веселий морозець, Йду полями навпростець.. Всі річки скував у кригу, Не чекайте на відлигу. Ой, а хто це плаче тут, В кого через ліс маршрут? Може хтось тут заблукав, Чи його хтось налякав? Сніговичка: Сніговичка я маленька, Зима біла моя ненька, Я на Північ поспішаю Та дороги геть не знаю. Мороз: Допоможу я тобі, Не залишу у біді. Навігатор мій візьми, Шлях на Північ проклади.
Мороз дає Сніговичці навігатора
Сніговичка: Дякую тобі, мій друже, Ти хороший, не байдужий, Шлях на Північ прокладу І дорогу віднайду. Мороз: А мені час до роботи, В мене зимові турботи. Все навколо в лід скувати, Вікна скрізь розмалювати. Зарум’янити всім щічки І добратися до річки. Щоб каток там влаштувати Треба добре працювати.
Виконується пісня «Морозець»
Виходить Віхола
Віхола: Ти диви, яка вона, В неї сукня зимова, Чобітки із льоду литі, Сріблом-інієм розшиті. Ну а я? Хіба я гірша? Сукня в мене ще біліша. Чобіточки крижані Личать так лише мені!
Назустріч йде Сніговичка
Віхола: О, привіт, подружко мила, Бачу ти весь ліс сходила. Чи, бува, ти не втомилась, Чи часом не заблудилась? Сніговичка: Добре знаю я дорогу, В цьому маю вже підмогу. Тут Морозець побував, Навігатор мені дав. Я швиденько шлях проклала І ні разу не зблукала. Віхола: Навігатор? Що за штука? Невелика то наука. Дай гарненько роздивитись, В житті може знадобитись.
Сніговичка дає Віхолі навігатора, Віхола відвертається, щось там крутить
Віхола: Зараз я тут покручу, Ну а тут ось заверчу. Він не буде працювати І не зможе шлях вказати.
Віддає навігатора Сніговичці, виходить, Сніговичка роздивляється
Сніговичка: Ой, із ним тут щось не так, Шлях не вказує ніяк. Поламався вже чомусь, Як на Північ доберусь?
Звучить звук Вітру, мелодія, заходить Вітер
Вітер: Я – Вітрисько-вітерець Дуже вправний молодець. Вію, вію, завіваю, Скрізь від краю і до краю.
Виходить Сніговичка
Сніговичка: Здрастуй, Вітер-вітерець, Ти гуляєш навпростець, Знаєш все із краю в край, Покажи Північний край. Вітерець: Здрастуй, дівчинко маленька, Ти, я бачу, геть сумненька. Щоб знайти Північний край, Від мене компас ось тримай!
Вітер дає Сніговичці компаса
Вітер: Ти тримай його в руці І дивись на стрілки ці. Вкажуть тобі вірний шлях По лісах і по полях. Сніговичка: Дякую тобі, мій друже, Поспішаю тепер дуже. Я із компасом в руках Добре бачитиму шлях. Вітер: Я ж тобі повію в спину, Щоб помогти в тяжку годину. Знають всі, дорослі й діти: Добре, як попутній вітер.
Виконується танець вітра. Сніговичка втомлено заходить
Сніговичка: Натомились мої ніжки, Відпочину тут я трішки, Ляжу під оцю ялинку, Подрімаю хоч хвилинку.
Звучить тиха мелодія, Сніговичка вмощується і засинає, заходить Віхола
Віхола: Де те капосне дівчисько? Десь кінець її вже близько. Лише сонечко пригріє, Враз вона і помарніє. Їй на Північ не дістатись, Бо то треба постаратись, Щоб не збитися з дороги Й добре натрудити ноги.
Звучить мелодія. Віхола ходить, все кругом розглядає, побачила Сніговичку під ялинкою, сплескує руками
Віхола: Ось ти де, таки пробралась, Під ялинку заховалась. Добрий шмат шляху пройшла. Як же ти його знайшла? Придивляється Бачу-бачу, компас маєш, З ним дорогу відшукаєш. Я тихенько підійду Його у тебе украду.
Звучить мелодія, Віхола забирає компаса з рук Сніговички і навшпиньки виходить. Сніговичка прокидається
Сніговичка: Мабуть, довго спала я, Чекає подорож моя. Мерщій треба підніматись І в дорогу відправлятись. Встає, роздивляється Де ж це компас мій пропав, На пеньочку ось лежав? Мабуть, загубила десь, Не пройду я путь увесь.
Звучить мелодія, заходить Сонечко, дивиться на Сніговичку
Сонечко: Яка дівчинка гарненька, Вся іскриста і біленька. Гарна шубка, рукавички, Лиш сумне у неї личко. Зараз промінцем торкнуся, Лагідно їй посміхнуся, Гарно її обігрію, І вона враз звеселіє. Сніговичка: Ні, ти що, не треба гріти, Мене можна розтопити. Я ж маленька Сніговичка, З снігу шубка, з снігу личко. Сонечко: А я – Сонечко яскраве, Тепле, добре і ласкаве, Всіх я щедро зігріваю, І щодня світити маю. Сніговичка: Ні, від мене відійди, Бо тут близько до біди. Ти для мене – небезпека, Там, де ти, там завжди спека. Сонечко: Та не бійся так мене, Адже сонце зимове Лише світить, та не гріє І про спеку тільки мріє.
Звучить мелодія, звук завірюхи
Сонечко: Чуєш, віє заметіль, Мете снігом звідусіль, Зараз хмари прижене І мене немає вже.
Звучить мелодія, забігає заметіль, кружляє, закриває Сонечко. Сонечко виходить, Заметіль зупиняється
Заметіль: Я – весела Заметіль, Снігом вію звідусіль, У танок веду сніжинки, Сонце замету в хмаринки. Сніговичка: Ой, яка ви добра, пані, Сонця промінці погані Розтопити мене мали, Якби ви їх не прогнали. Заметіль: Та ти що, кругом зима, Сили в сонечка нема. Он морозець-брат лютує, Вітерець північний дує. Сніговій сніг підсипає, Віхола все замітає. Поки нічого лякатись, Рано ще тепла боятись. Сніговичка: Віхола ця ваша зла, Страх на мене нагнала, Лише капості робила, І знущалась, як хотіла. Заметіль: Віхола- моя сестриця, Її капості – дурниця. Вона навіть дуже мила, Просто трохи вередлива. Та ми її провчити маєм, Зовсім трішки налякаєм. Гей, морозець-морозець, Ти-північний вітерець, Братик любий, Сніговій Всі ідіть сюди мерщій.
Звучить мелодія, заходять Сніговій, Мороз і Вітер
Прошу вас я відпочити, Треба Віхолу провчити. Хай морозець не лютує, Вітер лише стиха дує. Сніговій не сипле снігу, Враз влаштуємо відлигу. Сніговичка: Що ви, що ви, я боюся У відлигу розтоплюся. А ще свята не настали, Я іще не святкувала. Морозець: Ти не бійся, сніговичко, Підморожу твоє личко. Чобітки і капелюшок, Рукавички і кожушок.
Звучить мелодія, Мороз імітує заморожування Сніговички
Віхола: Хмари сірі, відійдіть, Сонечко нам покажіть.
Виконується хоровод «Виглядаєм сонечко», в кінці хороводу всі виходять. З’являється Віхола
Віхола: Дужче сонце припікає І морозу геть немає. Вітер тихий повіває І сніжок не посипає. Десь поділась заметіль, Тепло лине звідусіль. Ой, рятуйте, сукня біла Посіріла, потемніла. Де ж сестриця і брати, Чи на Північ час іти!? Сонечко: Сиплю, сиплю промінці, Жаринки маю у руці, Розтоплю і сніг, і кригу, Роботи маю я в відлигу!
Звучить мелодія, сонечко рухами чаклує, зігріває все, Віхола ввесь час відхиляється
Що, красуне, ти не рада? Ось тобі моя порада: Не роби нікому злого, Буде і тобі підмога. Віхола: Та я все вже зрозуміла, Сніговичці зло чинила. Тож не хочуть помогти Ні сестриця, ні брати.
З’являється Заметіль
Заметіль: Що ж, якщо ти зрозуміла, Визнати усе зуміла, То повернемось до тебе, Жити дружно усім треба. Гей, морозець-морозець, Ти-північний вітерець, Братик любий, Сніговій Всі ідіть сюди мерщій. Давайте, попрацюємо, Зимоньку вшануємо.
Звучить мелодія вітру, заметілі, всі заходились працювати,
Віхола весела разом з ними. Виконується пісня «Ой, зима»
Як чудово! Все довкола Урочисте і святкове! Білий килим на землі, Зорі у нічній імлі. Сніжинки падають до ніг І іскриться білий сніг. Світ убрався в шати білі, Десь співають заметілі. Замережив дивний іній, Все навкруг в узори срібні. Озеро блищить, як скло, Холодно, та на душі-тепло. Чарівне надходить свято, Новий рік час зустрічати.
Виконується пісня «Ялиночка- ялинка»
Новий рік – це дивне свято, Життя нового початок. Будем вчитися так жити, Щоб лише добро творити. Не робити зла нікому, Навіть і собі самому. Усмішку всім дарувати, В будень, не лише на свято. Природу нашу зберігати, Всіляко їй допомагати. Старших завжди поважати, А маленьких – захищати. Всі свої погані вчинки Ми складемо у торбинку.
Звучить мелодія, діти імітують, що кладуть щось у торбинку
Я була нечемна з братом, Цукерок їла забагато. На уроці пустував, Першокласників ганяв. Подружку я ображала І лихі слова казала. Мамі я не допоміг, Без дозволу у ліс побіг. Не хотіла я прибрати, І лягала пізно спати. Із рогатки я стріляв, Менших друзів ображав. Ласощами не ділилась, І до школи запізнилась. Торбинку треба зав’язати І під каменем сховати.
Звучить мелодія, діти зв’язують торбинку і відносять
Зачекайте-но хвилинку, Тут іще одна торбинка. Треба її розв’язати, І про все скоріш дізнатись.
Звучить мелодія, діти розв’язують торбинку, витягають листа
Подивіться, лист для нас! Прочитати його час! Читає Доброго дня вам, любі діти, Є причина порадіти: Ви навчалися старанно І поводилися гарно. Визнали погані вчинки І їх склали до торбинки. То ж у цей святковий час Склав подаруночки для вас. Будьте добрі, працьовиті, Лагідні, а не сердиті. Прославляйте рідний край. З любов’ю Святий Миколай.
Звучить мелодія «Ой хто – хто Миколая любить», діти витягають подарунки і передають один одному
Новий рік ступає на поріг То ж бажаємо від нас усіх Тепла, наснаги, радості й любові, Щоб ви увесь цей рік були здорові! Нехай у серці множиться добро, А у коморі водиться зерно! Щоб ви були завжди веселі, Достатку і тепла в оселі. А наостанок вам від нас Хороший настрій про запас!
Виконується новорічна пісня