Новорічний сценарій “Пригоди Сніговички”

Зимова галявина. Посеред галявини нерухомо стоїть дівчинка-сніговичка

Звучить зимова казкова мелодія, звук дитячого сміху

Автор:
Сьогодні з ранньої пори
Надворі повно дітвори.
Чути галас, чути сміх,
Час прийшов зимових втіх.
 
Один одному всміхніться
І уважно придивіться.
Потім вслухайтесь будь ласка:
Ожива зимова казка.

Звучить чарівна мелодія. Сніговичка помалу оживає

Сніговичка:
Я – маленька Сніговичка,
В мене з снігу рукавички,
З льоду – модний капелюшок,
Ввесь із інію кожушок.
Сніговичка я маленька,
В мене суконька біленька,
Чобітки із льоду литі,
Сріблом-інієм розшиті.

Звучить мелодія, сніговичка танцює

Ой, я чую, хтось іде
Мабуть в мене друг буде.
Самій гратись нецікаво.
З другом краще, ясна справа. 

Звучить мелодія, заходить Сніговій

Сніговій:
Ой, привіт, ти хто така,
Вся біленька і пухка?
З снігу твоя пелерина,
Та мені ти не родина.
 
Сніговичка:
Я – маленька Сніговичка,
Сніговикам усім сестричка
Шарф мені сплела зима,
Красивіш ніде нема.
 
Сніговій:
То тебе зліпили з снігу
У вчорашнюю відлигу.
Недарма я працював
Кучугури насипав.

Виконується пісня «Лети, сніжок»

 

Сніговій:
Що ж, іду я далі світом
Із своїм зимовим ситом.
Сію-сію посіваю,
Землю снігом застеляю.
Скоро новорічне свято,
Треба все поприбирати,
Щоб було все білим, чистим,
І на сонечку іскристим.

Звучить мелодія, Сніговій імітує рухи з ситом і виходить

Сніговичка:
Як же весело мені
В ці чудові білі дні.
Сніг, неначе казка біла,
Дуже я йому зраділа.

Звучить мелодія, звуки завірюхи, з’являється Віхола

Віхола:
Це кому тут так весело
У холодну днину,
Вію я безжалісно
Не одну годину.
Чи дарма старалася?
Ти зовсім не злякалася?
Чи дарма приїхала
На санчатах Віхола?
 
Сніговичка:
Ні, я зовсім не боюся
В сніговому я кожусі.
Сніговичка мене звати,
Вмію гарно танцювати.
 

Звучить мелодія, Сніговичка робить декілька рухів

Віхола:
І чого ти так радієш?
Хіба ти не розумієш?
Сонечко лиш припече,
Ти водою потечеш.
 
Сніговичка:
Віхола, ти дуже зла,
Капає з очей сльоза.
Довела ти  до плачу,
Як водою я стечу?
 
Віхола:
А хіба сама не знаєш,
Що від сонця ти розтанеш?
 
Сніговичка:
Як розтану, розкажіть,
Що робити, підкажіть.
 
Віхола:
Розтанеш – тобто пропадеш,
Аж до річки потечеш.
Як послабне лиш зима
Щезнеш, і тебе – нема.
 
Сніговичка:
Як же новорічне свято?
Я так хотіла святкувати.
 
Віхола:
Якщо хочеш довго жити,
На Північ треба поспішити.
Там завжди зима лютує,
І новий рік також святкують.
А тепер у мене справи,
Немає часу для забави.
Треба все позамітати,
Щоб ніхто не вийшов з хати.

Виконується танець Віхоли, Віхола виходить

Сніговичка:
Що ж тепер мені робити,
На Північ треба поспішити.
Та дороги я не знаю,
Як її я відшукаю?
 
(Присідає, плаче)

Звучить рипіння морозу, музика, заходить хлопчик Мороз

Мороз:
Я веселий морозець,
Йду полями навпростець..
Всі річки скував у кригу,
Не чекайте на відлигу.
 
Ой, а хто це плаче тут,
В кого через ліс маршрут?
Може хтось тут заблукав,
Чи його хтось налякав?
 
Сніговичка:
Сніговичка я маленька,
Зима біла моя ненька,
Я на Північ поспішаю
Та дороги геть не знаю.
 
Мороз:
Допоможу я тобі,
Не залишу у біді.
Навігатор мій візьми,
Шлях на Північ проклади.
 

Мороз дає Сніговичці навігатора

 

Сніговичка:
Дякую тобі, мій друже,
Ти хороший, не байдужий,
Шлях на Північ прокладу
І дорогу віднайду.
 
Мороз:
А мені час до роботи,
В мене зимові турботи.
Все навколо в лід скувати,
Вікна скрізь розмалювати.
Зарум’янити всім щічки
І добратися до річки.
Щоб каток там влаштувати
Треба добре працювати.

Виконується пісня «Морозець»

Виходить Віхола

Віхола:
Ти диви, яка вона,
В неї сукня зимова,
Чобітки із льоду литі,
Сріблом-інієм розшиті.
Ну а я? Хіба я гірша?
Сукня в мене ще біліша.
Чобіточки крижані
Личать так лише мені!

Назустріч йде Сніговичка

Віхола:
О, привіт, подружко мила,
Бачу ти весь ліс сходила.
Чи, бува, ти не втомилась,
Чи часом не заблудилась?
 
Сніговичка:
Добре знаю я дорогу,
В цьому маю вже підмогу.
Тут Морозець побував,
Навігатор мені дав.
Я швиденько шлях проклала
І ні разу не зблукала.
 
Віхола:
Навігатор? Що за штука?
Невелика то наука.
Дай  гарненько роздивитись,
В житті може знадобитись.

Сніговичка дає Віхолі навігатора, Віхола відвертається, щось там крутить

Віхола:
Зараз я тут покручу,
Ну а тут ось заверчу.
Він не буде працювати
І не зможе шлях вказати.

Віддає навігатора  Сніговичці, виходить, Сніговичка роздивляється

Сніговичка:
Ой, із ним тут щось не так,
Шлях не вказує ніяк.
Поламався вже чомусь,
Як на Північ доберусь?
 

Звучить звук Вітру, мелодія, заходить Вітер

Вітер:
Я – Вітрисько-вітерець
Дуже вправний молодець.
Вію, вію, завіваю,
Скрізь від краю і до краю.

Виходить Сніговичка

Сніговичка:
Здрастуй, Вітер-вітерець,
Ти гуляєш навпростець,
Знаєш все із краю в край,
Покажи Північний край.
 
Вітерець:
Здрастуй, дівчинко маленька,
Ти, я бачу, геть сумненька.
Щоб знайти Північний край,
Від мене компас ось тримай!

Вітер дає Сніговичці компаса

Вітер:
Ти тримай його в руці
І дивись на стрілки ці.
Вкажуть тобі вірний шлях
По лісах і по полях.
 
Сніговичка:
Дякую тобі, мій друже,
Поспішаю тепер дуже.
Я із компасом в руках
Добре бачитиму шлях.
 
Вітер:
Я ж тобі повію в спину,
Щоб помогти в тяжку годину.
Знають всі, дорослі й діти:
Добре, як попутній вітер.
 

Виконується танець вітра. Сніговичка втомлено заходить

Сніговичка:
Натомились мої ніжки,
Відпочину тут я трішки,
Ляжу під оцю ялинку,
Подрімаю хоч хвилинку.

Звучить тиха мелодія, Сніговичка вмощується і засинає, заходить Віхола

Віхола:
Де те капосне дівчисько?
Десь кінець її вже близько.
Лише сонечко пригріє,
Враз вона і помарніє.
Їй на Північ не дістатись,
Бо то треба постаратись,
Щоб не збитися з дороги
Й добре натрудити ноги.
 

Звучить мелодія. Віхола ходить, все кругом розглядає, побачила Сніговичку під ялинкою, сплескує руками

 

Віхола:
Ось ти де, таки пробралась,
Під ялинку заховалась.
Добрий шмат шляху пройшла.
Як же ти його знайшла?
 
Придивляється
 
Бачу-бачу, компас маєш,
З ним дорогу відшукаєш.
Я тихенько підійду
Його у тебе украду.

Звучить мелодія, Віхола забирає компаса з рук Сніговички і навшпиньки виходить. Сніговичка прокидається

Сніговичка:
Мабуть, довго спала я,
Чекає подорож моя.
Мерщій треба підніматись
І в дорогу відправлятись.
 
Встає, роздивляється
 
Де ж це компас мій пропав,
На пеньочку ось лежав?
Мабуть, загубила десь,
Не пройду я путь увесь.
 

Звучить мелодія, заходить Сонечко, дивиться на Сніговичку

Сонечко:
Яка дівчинка гарненька,
Вся іскриста і біленька.
Гарна шубка, рукавички,
Лиш сумне  у неї личко.
Зараз промінцем торкнуся,
Лагідно їй посміхнуся,
Гарно її обігрію,
І вона враз звеселіє.
 
Сніговичка:
Ні, ти що, не треба гріти,
Мене можна розтопити.
Я ж маленька Сніговичка,
З снігу шубка, з снігу личко.
 
Сонечко:
А я – Сонечко яскраве,
Тепле, добре і ласкаве,
Всіх я щедро зігріваю,
І щодня світити маю.
 
Сніговичка:
Ні, від мене відійди,
Бо тут близько до біди.
Ти для мене – небезпека,
Там, де ти, там завжди спека.
 
Сонечко:
Та не бійся так мене,
Адже сонце зимове
Лише світить, та не гріє
І про спеку тільки мріє.

Звучить мелодія, звук завірюхи

 

Сонечко:
Чуєш, віє заметіль,
Мете снігом звідусіль,
Зараз хмари прижене
І мене немає вже.

 

Звучить мелодія, забігає заметіль, кружляє, закриває Сонечко. Сонечко виходить, Заметіль зупиняється

Заметіль:
Я – весела Заметіль,
Снігом вію звідусіль,
У танок веду сніжинки,
Сонце замету в хмаринки.
 
Сніговичка:
Ой, яка ви добра, пані,
Сонця промінці погані
Розтопити мене мали,
Якби ви їх не прогнали.
 
Заметіль:
Та ти що, кругом зима,
Сили в сонечка нема.
Он морозець-брат лютує,
Вітерець північний дує.
Сніговій сніг підсипає,
Віхола все замітає.
Поки нічого лякатись,
Рано ще тепла боятись.
 
Сніговичка:
Віхола ця ваша зла,
Страх на мене нагнала,
Лише капості робила,
І знущалась, як хотіла.
 
Заметіль:
Віхола- моя сестриця,
Її капості – дурниця.
Вона навіть дуже мила,
Просто трохи вередлива.
Та ми її провчити маєм,
Зовсім трішки налякаєм.
Гей, морозець-морозець,
Ти-північний вітерець,
Братик любий, Сніговій
Всі ідіть сюди мерщій.

Звучить мелодія, заходять Сніговій, Мороз і Вітер

Прошу вас я відпочити,
Треба Віхолу провчити.
Хай морозець не лютує,
Вітер лише стиха дує.
Сніговій не сипле снігу,
Враз влаштуємо відлигу.
 
Сніговичка:
Що ви, що ви, я боюся
У відлигу розтоплюся.
А ще свята не настали,
Я іще не святкувала.
 
Морозець:
Ти не бійся, сніговичко,
Підморожу твоє личко.
Чобітки і капелюшок,
Рукавички і кожушок.

Звучить мелодія, Мороз імітує заморожування Сніговички

Віхола:
Хмари сірі, відійдіть,
Сонечко нам покажіть.

Виконується хоровод «Виглядаєм сонечко», в кінці хороводу всі виходять. З’являється Віхола

Віхола:
Дужче сонце припікає
І морозу геть немає.
Вітер тихий повіває
І сніжок не посипає.
Десь поділась заметіль,
Тепло лине звідусіль.
Ой, рятуйте, сукня біла
Посіріла, потемніла.
Де ж сестриця і брати,
Чи на Північ час іти!?
 
Сонечко:
Сиплю, сиплю промінці,
Жаринки маю у руці,
Розтоплю і сніг, і кригу,
Роботи маю я в відлигу!

Звучить мелодія, сонечко рухами чаклує, зігріває все, Віхола ввесь час відхиляється

Що, красуне, ти не рада?
Ось тобі моя порада:
Не роби нікому злого,
Буде і тобі підмога.
 
Віхола:
Та я все вже зрозуміла,
Сніговичці зло чинила.
Тож не хочуть помогти
Ні сестриця, ні брати.

З’являється Заметіль

Заметіль:
Що ж, якщо ти зрозуміла,
Визнати усе зуміла,
То повернемось до тебе,
Жити дружно усім треба.
Гей, морозець-морозець,
Ти-північний вітерець,
Братик любий, Сніговій
Всі ідіть сюди мерщій.
Давайте, попрацюємо,
Зимоньку вшануємо.

Звучить мелодія вітру, заметілі, всі заходились працювати,

Віхола весела разом з ними. Виконується пісня «Ой, зима»

Як чудово! Все довкола
Урочисте і святкове!
 
Білий килим на землі,
Зорі у нічній імлі.
 
Сніжинки падають до ніг
І іскриться білий сніг.
 
Світ убрався в шати білі,
Десь співають заметілі.
 
Замережив  дивний іній,
Все навкруг в узори срібні.
 
Озеро блищить, як скло,
Холодно, та на душі-тепло.
 
Чарівне надходить свято,
Новий рік час зустрічати.

Виконується пісня «Ялиночка- ялинка»

 

Новий рік – це дивне свято,
Життя нового початок.
 
Будем вчитися так жити,
Щоб лише добро творити.
 
Не робити зла нікому,
Навіть і собі самому.
 
 
Усмішку всім дарувати,
В будень, не лише на свято.
 
Природу нашу зберігати,
Всіляко їй допомагати.
 
Старших завжди поважати,
А маленьких – захищати.
 
Всі свої погані вчинки
Ми складемо у торбинку.
 

Звучить мелодія, діти імітують, що кладуть щось у торбинку

Я була нечемна з братом,
Цукерок їла забагато.
 
На уроці пустував,
Першокласників ганяв.
 
Подружку я ображала
І лихі слова казала.
 
Мамі я не допоміг,
Без дозволу у ліс побіг.
 
Не хотіла я прибрати,
І лягала пізно спати.
 
Із рогатки я стріляв,
Менших друзів ображав.
 
Ласощами не ділилась,
І до школи запізнилась.
 
Торбинку  треба зав’язати
І під каменем сховати.

Звучить мелодія, діти зв’язують торбинку і відносять

Зачекайте-но хвилинку,
Тут іще одна торбинка.
 
 
Треба її розв’язати,
І про все скоріш дізнатись.

Звучить мелодія, діти розв’язують торбинку, витягають листа

Подивіться, лист для нас!
Прочитати його час!
 
Читає
 
Доброго дня вам, любі діти,
Є причина порадіти:
Ви навчалися старанно
І поводилися гарно.
Визнали погані вчинки
І їх склали до торбинки.
То ж у цей святковий час
Склав подаруночки для вас.
Будьте добрі, працьовиті,
Лагідні, а не сердиті.
Прославляйте рідний край.
З любов’ю Святий Миколай.

Звучить мелодія «Ой хто – хто Миколая любить», діти витягають подарунки і передають один одному

Новий рік ступає на поріг
То ж бажаємо від нас усіх
 
Тепла, наснаги, радості й любові,
Щоб ви увесь цей рік були здорові!
 
Нехай у серці множиться добро,
А у коморі водиться зерно!
 
Щоб ви були завжди веселі,
Достатку і тепла в оселі.
 
А наостанок вам від нас
Хороший настрій про запас!

Виконується новорічна пісня