Сценарій “Як Петрик добрим став”

Доброго дня, заходьте будь ласка,
Вас запрошує в гості добра казка.
Тож сідайте всі зручненько
Дивіться і аплодуйте дружненько.
 
У нашій дружній класній родині
Все ділиться по половині.
Тож нам від вас – бубликів в’язочка,
А вам від нас – гарна казочка.
 

Звучить казкова мелодія. Ведучі сходять зі сцени. Відкривається завіса.

На сцені – Петрик. Виконує пісню на мелодію з мультфільму «Петрик П’яточкін»

Неможливо не кривлятись, не штовхатись, не
Не підставити підніжку, щоб упав хтось, наче м’яч
Хай всі кажуть: буть добрішим, аби як чого не вийшло
Та інакше, я інакше, та інакше, накше-накше
Та інакше, я інакше
Не умію, хоч заплач!
 
Вчора я не дратувався,
Бути добрим намагався,
Я не бився, не дражнився,
Не кричав "Трах-тарарах!"
Вдома я помив підлогу,
Дідуся через дорогу
Перевів через дорогу,
Цілий день добро робив всім,
Через те я аж стомився
Ох стомився, друзі, я…
 

Музика стихає.

Петрик загинаючи пальці перечисляє:

Дідуся через дорогу перевів,
Казку братикові на ніч  розповів,
Портфеля Катрусі нести допоміг,
Кошеня переклав через поріг,
Всі квіти на клумбі полив,
В кімнаті прибрав, посуд помив.
На добрі справи ввесь день убив,
На розваги зовсім часу не лишив.
 
 
Ні, так не цікаво і дуже нудно,
Хочу туди, де все навпаки,
Набридли постійні повчання,
Хочу в школу, де інше навчання.

Звучить мелодія, підбігають дітки в костюмі вітра-вихоря, виконують рухи вітру, «забирають» Петрика.

На сцені клас, учні за партами

Вчитель: Доброго дня, мої недобрі діти. Вітаю вас у школі Недобрих уроків. Сподіваюсь ви всі виконали домашнє завдання, адже воно було дуже легким – проявити байдужість. Розкажіть, як ви справились з ним.

Сергійко: Моя сестричка вчора була хвора, вона декілька разів сказала, що дуже хоче пити, але я продовжував спокійно дивитися мультфільм.

Вчитель: Молодець, Сергійку. А ти, Оленко, як виконала домашнє завдання?

 Оленка: Я бачила, як в сусідки випав гаманець біля під’їзду і нічого їй про це не сказала.

Вчитель: Теж молодець. А ти, Васильку?

Василько: Моя бабуся впустила господарську сумку, все, що в ній було, розсипалось. Я спокійно переступив і пішов собі.

 Учитель: Ти, Васильку, заслуговуєш найвищої оцінки, бути байдужим до рідної бабусі – то не кожен зможе. Марійко, а ти справилась з домашнім завданням?

 Марійка: Я вчора бачила у дворі маленьке кошеня, воно жалібно нявчало. Але хай собі нявчить, до чого тут я?

Учитель: Так, Марійко, тебе це не стосується. Молодці, мої байдужі діти. Ви такі байдужі, що навіть не звернули увагу, що до нашого класу прийшов новий учень. Це – Петрик. Давайте привітаємо його.

 

Звучить мелодія. Петрик посередині класу, кожен з учнів підходить і дає йому запотиличника. Петрик за кожним разом згинається.

Учитель: Ну що ж, Петрику, розповідай, які недобрі справи ти вмієш робити?

Петрик:
Можу ставити підніжку,
За хвоста тягнути кішку,
Зошит братові пом’яти,
Квіти у дворі ламати,
Портфель Катрусин заховати,
Поганим словом обізвати
Стріляти у птахів з рогатки,
Робити капості дівчаткам…

Учитель: Ну що ж, ти нам цілком підходиш, в недобрих справах допоможеш! Сідай за парту. Сьогодні у вас нове завдання, більш складне – зробити дрібні капості рідним.

Дзвенить дзвоник, учні розбігаються. Дзвоник переходить у тиху мелодію, йде похнюплений Петрик. Назустріч йому йде Катруся.

Катруся:
Привіт, Петрику, куди прямуєш?
Ти що мене зовсім не чуєш?
Ти захворів? Чого не був у школі?
Сьогодні нового ми вивчили доволі.
Тобі уроки пояснити можу,
Задачу розв’язати допоможу.
 
Петрик:
Катрусю, і чого ти причепилась?
Подумаєш, нового ти навчилась.
Тепер я вчуся в іншій школі,
От там нового є доволі.
А от з завданнями, як хочеш, поможи,
Як рідним капості зробити, підкажи.
 
Катруся(сміючись):
Капості? Ти що таке придумав?
Добро творити треба людям!
 
 
Петрик:
Добро творити… Скільки можна?
Ти через це така нудна.
Іди собі, повчати може кожен,
Спокою від цих повчань нема.
 
Катруся:
Ну і піду, сам зоставайся,
І капості придумуй сам.
І сам з собою розважайся,
Коли я тобі нудна.

Катруся виходить

Петрик:
Треба капості придумати швиденько,
І за собою замести сліди гарненько.
Так, вазу мамину улюблену розбити
І у квартирі Мурчика закрити.
Нехай матуся думає, що він розбив,
Коли по тумбочці ходив.

   Петрик виходить за ширму. Чується звук, як розбивається ваза та нявчання Мурчика. Петрик повертається

Петрик:
Ну от який я молодець,
Тепер і Мурчику – кінець.
 
А що ж би братику зробити?
Придумав! Куртку забруднити.
Тоді дістанеться йому від мами,
А то він гарний, я -  завжди поганий.
 

Петрик виходить за ширму, чути звук чалапання у воді. Заходить

Петрик:
В калюжі куртку забруднив
І черевики підмочив.
Хай доведе тепер, що це не він
Ходив в калюжі у дворі.

Звучить мелодія з мультфільму «Петрик П’яточкін», Петрик співає:

Я сьогодні постарався,
Капостити намагався,
В школі бився і штовхався,
І кричав: "Трах-тарарах!"
Я розбив  новеньку вазу,
Підставив Мурчика одразу,
Куртку забруднив в калюжі,
Куртку забруднив в калюжі,
Й не зізнаюсь, що це я!

Петрик під мелодію виходить. З-за ширми чути голос мами

Мама: Ой, лишенько, ваза розбита. І вдома ж нікого не було… О, та це ти, Мурчику?! Небуду тебе більше впускати до кімнати. Іди геть! (Чути нявчання)

Мама(виходить): О, так це ще не всі сюрпризи. Андрійку!

Андрійко: Мамо, ти мене кликала?

 Мама: Авжеж, ти ще й питаєш? Ти як міг так забруднити куртку?! Ти що купався в калюжі?

 Андрійко: Я? В калюжі? Та я з Сашком конструктора складав. Хочеш побачити, якого ми літака склали?

Мама: То ти ще й брешеш?! Он всі черевики в болоті. Розмовляти з тобою не хочу.

Мама виходить. Розгублений Андрійко дивиться на куртку, потім на черевики

Андрійко:  Нічого не розумію… Тепер мама на мене розсердилась…

Звучить мелодія. Андрійко виходить. Заходить Катруся з подружками

Галинка(до Катрусі):
Катрусю, що це ти така сумна?
Ходиш увесь день одна.
 
 
Катруся:
Потрапив Петрик у біду,
Ніяк я  вихід не знайду.
 
Надійка:
Що ж таке сталося із ним,
Ще вчора він не був сумним…
 
Софійка:
Стрибав, бігав, розважався,
На перерві так штовхався…
 
Катруся:
Він і сьогодні не сумний,
Тільки дуже-дуже злий.
Збирався щось лихе творити,
Рідним капості зробити.
 
Дівчатка (разом):
Петрика потрібно зупинити,
До його матусі поспішити.

Звучить мелодія, дівчатка виходять, заходять до мами

Дівчатка:
Доброго дня, ми прийшли сказати,
Що Петрика потрібно рятувати.
 
Катруся:
Зі мною перестав дружити,
А вам збирався капості зробити.
 
Мама:
Та ні, він, мабуть, жартував,
Андрійко куртку зіпсував,
А Мурчик вазу он розбив,
Ото вже капості зробив.
А Петрик був сьогодні чемний
І дуже це мені приємно.

Заходить Петрик

Петрик:
Вибач, мамо, то все я зробив,
Андрійку куртку забруднив
І черевики намочив.
А ще – розбив сьогодні вазу
І Мурчика закрив одразу.
Я думав: весело буде,
Пробач, Катрусю, й ти мене.
 
Мама:
Та що вже, ваза –то пусте,
Було би серце золоте.
 
Петрик:
Я зрозумів, не буду капості робити,
Не веселіше з ними жити.
Усе це сталось недаремно,
Добро робити – то приємно.
 
Галинка:
Доброта, як промінь сонця,
Що з’явився у імлі,
Пригорнувся до віконця
І розлився по землі.
 
Софійка:
Доброта, як ласка мами,
Віддає любов свою.
Ніжить серденько так само,
Як і пісенька в гаю.
 
Надійка:
Доброта, як щедрість літа,
Радість, щастя і краса.
Як волошки серед літа,
Ще як дощик і роса.
 
Катруся:
Пам’ятайте, всі на світі,
Істина така проста:
Найцінніше в цілім світі –
Це любов і доброта.
 

Діти виконують пісню «Добрим бути»

Мама:
Чого ти, Петрику, таки сумний?
Петрик:
Та щось невесело мені,
Потрібно інших рятувати,
Усіх тих хлопчиків, дівчаток,
Що вчаться тому, як на світі
Байдужим бути й зло творити.
 
Мама:
Хіба ми можемо усім допомогти?
Із цим не впораємось ні я, ні ти.
Та знаю я, хто силу таку має,
Усім добро робити допомагає.
 
Петрик:
Про кого йде мова і я добре знаю,
Це про святителя Миколая.
 
Діти разом:
Святий Миколай, ти до нас завітай,
Нам усім допомагай,
В любові і добрі зростати,
Зла нікому не вчиняти.

Звучить мелодія, з’являються янголята

Ангел 1:    
Любі діти, Святий Миколай мене прислав і наказав:
Лети, друже, на Вкраїну,
Петрика ти привітай,
І скажи, на допомогу
Йде святитель Миколай.
 
Ангел 2:    
Йде Миколай звідти,
Де зоряна дорога
Де янголяток безліч,
Де всюди царство Бога
 
Ангел 3:    
Несу вам вісточку веселу,
Що до вашої оселі
З далеких країв Миколай поспішає
Допомогти вам дуже бажає.
 
 Ангел 4:    
Чую, чую, діти дзвін небесний,
Ніби сон замріяно - чудесний
Наче промінь сонця десь іскриться
І теплом наповнює світлицю.

Звучить мелодія, заходить святий Миколай

Святий Миколай:
Запізнився, даруйте, був далеко звідсіль
В далеких країнах, за тисячі миль.
Та коли голос хлопчика вчув, як тривогу
То примчав йому на допомогу.
Не хвилюйся, Петрику, ти молодець,
Поганим справам ти поклав кінець.
І вже, як вирішив добро творити,
То треба справі цій служити.
Ось тут тобі торбинка друже,
Вона проста та допоможе дуже,
Ти добрі справи і думки складай
І іншим діткам далі передай.
Ось так ти на землі добро примножиш
І багатьом у добрих справах допоможеш.

Заходять діти – учні Школи Недобрих уроків, виконується пісня « Доброта Миколая», під час виконання діти один одному передають торбинку, кожен трохи тримає і передає далі

Доброта, як промінь сонця,
 Що з`явився у імлі,
 Пригорнувся до віконця
 І розлився по землі.
              Доброта, як ласка мами,
               Віддає любов свою.
               Ніжить серденько так само,
               Як і пісенька в гаю.
  Доброта, як щедрість літа, -
   Радість, щастя і краса!
   Як волошка серед жита,
   Ще як дощик і роса.
               Пам`ятайте, любі діти,
               Істина така проста!
              Найцінніше в цілім світі –
                  Це любов і доброта.
   Пам`ятай, моя дитино, з юних літ
   На все життя, щоб знала, як прожити.
   Людина для добра приходить в світ,
   Й покликана завжди добро творити.
               Не легко це, щоб хто не говорив.
               Й не кожному зробити це вдається
               Бо в світі стільки смертних є гріхів,
              Що доброта не завжди йде до серця.
   Та ти людина і тому учись
    Добро творити, людям співчувати.
    До цього світу пильно придивись,
    Злим помислам навчися лад давати.
                   Йди з добротою – це собі затям.
                   Із ласкою, прихильністю, привітно.
                   Й не розлучайся з добрим почуттям,
                   Хай доброта в душі суцвіттям квітне.
     Не говори про доброту,
     Коли ти сам нею не сяєш,
     Коли у радостях витаєш,
     Забувши про чужу біду.
                          Бо доброта не тільки те,
                           Що обіймає тепле слово.
                           В цім почутті така основа,
                           Яка з глибин душі росте.
        Коли її не маєш ти,
        То раниш людяне в людині.
        Немає вищої святині,
         Як чисте сяйво доброти.

Усі учасники виконують «Добру пісню»