Сценарій свята “Квітковий дивограй”

Сплетений із пахучих трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом, український вінок — один з найдавніших символів нашої країни.

Даний сценарій допоможе дізнатись про найважливіші квіти українського віночка. Містить фрагменти книги Зірки Мензатюк “Український квітник”.

Ведучий:   Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, обряди, що складалися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї розрізняють і об’єднують людей в один народ, одну націю, охороняють від забуття. Оберегами від злих сил вважалися в народі рослини, які мали чудодійні властивості.
Квіти – постійні супутники нашого життя. Вони усюди – на клумбах, у кімнатах у вазонах, на вишитих рушниках.
Ведучий: Здавна багато рослин стали в народі символами: калина — символ мужності й кохання, барвінок — вірності та вічної пам’яті.  На хвилинку замисліться, а що вам відомо про окремих представників квіткового царства? Мабуть, не так уже й багато. А про них варто знати більше. Адже, що не рослина, що не квітка, то інша життєва повість, народний символ.

Що каже свіжих квітів жмуток?
Про що їх мова непроста?
Верба – одвертість, айстра – смуток,
Лілея біла – чистота.
Конвалія – любов таємна,
Мак – юний цвіт, що не згаса.
Лавр – завжди успіх, слава певна,
А мальва - холодність, краса.
Дзвіночок польовий – то вдячність,
Троянда – то любов свята.
Нарцис – то горда необачність,
Волошка – ніжність, простота.
Саранка-лілія – сміливість,
Піон – життя багато літ,
Фіалочка – сором’язливість,
Любов минуща – первоцвіт… 

                             Пісня___________________________

Навесні розцвітаються квіти
І до осені пишно цвітуть
А зимою вмирають і знову
Розцвітають і знову живуть
Цвітуть квіти, як ті діти
Земля — їхня мати.
Будемо квітам радіти
Будемо віночок сплітати.

1-а дівчина (з квіткою деревію).
Деревій — красива квітка, схожа на квітуче деревце. Де б вона не з’явилась, обов’язково порадує всіх своїм квітом. Діти називають цю квіточку рибкою, бо форма листячка в неї мас форму рибки, різьблена й приємна на дотик. Як символ нескореності, деревій посідає центральне місце у віночку.

 На сцені – заготовка під віночок, звучить мелодія, дівчинка підходить і вплітає квітку до віночка

2-а дівчина (із квіткою барвінку)
Барвінок — символ життя, він має довгі пагінці — безконечники, які стеляться по садочку, горнуться до оселі людської. Листячко цупке, не боїться суховію, з нього, нанизуючи одне на одне, дівчата виготовляли стрічки-віночки, сколювали ним волосся, щоб не заважало у буденній роботі. А квіти барвінку — яскраво-сині, з жовтою серединкою, надзвичайно скромні, нагадують зірочки на вечірньому небі. Використовували барвінок у лікуванні застудних захворювань, для поліпшення зору; ним хліб святковий прикрашали (дівчина демонструє хліб, прикрашений барвінком), виготовляли весільні букетики і до віночка вплітали.

   Звучить мелодія.Дівчинка підходить до віночка і вплітає в нього квіти барвінку

З барвінку віночки
Дівчата сплітали
Скидали сорочки
Під верби ховали
Заходили в річку
Віночки пускали
У темную нічку
На Йвана Купала
Барвінок усміхається
Блакитним небесам,
Під вітерцем гойдається
Він, мов метелик, сам.
Здається, доторкнуся я
До ніжних пелюсток -
Злетить у небо сонячне
Метелик із квіток.

Пісня «Віночок»

 3-я дівчина (з гілочкою яблуневого або вишневого цвіту).
Цвіт вишні та яблуні — це символ материнської любові. Пелюстки цих квіток збирали навесні, а потім додавали до купелі немовляти, а чай з них знімає застуду. Тому й у віночку дівочому цвіту вишні та яблуні відведено почесне місце.

Яблунька, яблунька в нашім сапу.
Ранком до яблуньки радо іду
Пахне-квітує вже яблунька біла.
Я ж тебе, яблунько, тут посадила.

Звучить мелодія, дівчинка вплітає яблуневу квіточку до віночка

 4-а дівчина (з гронами калини)
Калина — символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого українського роду. Колись воно пов’язувалося з народженням Всесвіту і назву свою взяло від давньої назви Сонця — Коло. Червоні ягоди калини із ягідками-сердечками — то символ крові та невмирущого роду.

        Звучить мелодія, дівчинка вплітає гроно або цвіт калини до віночка

Калинова гілочка під віконечком.
Манить мене білим цвітом,
Ніби сонечком.
Я до сонечка долоні простягаю,
До грудей духмяні квіти пригортаю.

                                                         Пісня «Калина»

5-а і 6-а дівчина (з квітами любистку і волошок).
У народі існує легенда, що любисток і волошка колись були птахами і вчили людей любити одне одного, бути щирими і відвертими. А коли померли ці пташки, то проросли квітами, пахучими рослинками — любистком та волошкою. У них чудові лікувальні властивості: ними миють волосся, освіжають хату, купають маленьких дітей. Тому ці квіти у віночку є символом людської відданості, уміння бути корисними.

Росте любисток у городі,
Його люблять у господі
За стебло його гіллясте
Листя надрізне, зубчасте
Що дихає холодком
Як притулишся чолом.

    Виходить дівчинка в українському костюмі і хлопчик у костюмі любистка

  • Зелен-листе, Любистку! Хто твоя родина?
  • Сестра м’ята, брата канупер, ще моя родина – червона калина, славна земля Україна.
  • Любисточку, запашний листочку, як тобі живеться?
  • Уросі перлисто, у тумані млисто, на вітрі рвійно, у затінку мрійно, на сонечку любо, найлютіше!
  • Любисточку, мій товаришку, а що тобі сниться?
  • Сниться Зелена неділям й чорні дівочі коси. Чорні коси купатиму: ростіть, коси, як я, гінко, як я, густо, на хорошу вроду! Зелену неділю прикрашатиму: з братом канупером сестрою м’ятою увійдемо в хату, внесемо по цеброві найзеленіших пахощів, простелемося – канупер по підвіконню, м’ята за іконами, я ляжу долівкою. А тоді покличемо : Ласкаво просимо, Зелена неділе, хліб-сіль в нашій хаті! В білій хаті, в гарній господі, в землі славній Україні!
Заплакала Волошка гірко,
І покотилась з неба зірка.
Й де срібні промені торкнулись
Землі, відразу спалахнули,
Немов блакитні самоцвіти,
В траві чудові диво-квіти.

7-а дівчина (з оберемком ромашок).
Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям здоров’я, доброту й ніжність. Її вплітають у віночок поряд з кетягами калини, яблуні та вишні.

        Звучить мелодія, виходить дівчинка і вплітає ромашку до віночка

Пробудилися ромашки
На світанні голубім,
Очі в очі зазирали,
Розмовляючи собі.
Пелюстки ласкали білі
І гойдали їх вітри,
І світанок на голівки
Сипав роси їм згори.

                            Виходить дівчина , на фоні музики розповідає:  

Велика садова ромашко, я візьму тебе на Купала. Ні не сьогодні, і не на той рік, а аж на поза-поза той. Із твоїх квітів сплету вінок і під тихими зорями пущу на ясну вечорову воду. Рівно горітимуть чотири свічечки, біло білітимуть твої пелюсточки, русалки випливуть і подивуються: що то біліше за їхні личка? Чорна осока не зворухнеться, Дністрова хвиля не сколихнеться, вінок пливтиме на добру долю! А ще, ромашко, гарна білявко, я обірву твої пелюстки, і ти наворожиш мені царевича, але не тепер, а коли я виросту. Зачекай мене, ромашко!

8-а дівчина (з квітами маку).
Ніжна пелюстка маку несе в собі пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом покладали на голову віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити рід. А взагалі мак у віночку з’явився дуже давно, у XVI — XVII ст. І він є не лише символом туги й печалі, а й дає сон і думку береже.

                           Звучить мелодія, дівчинка вплітає мак до віночка

Як без вишні – не садок,
Так без маку – не вінок,
А його ось, як на те,
Скільки в полі тут росте!
І червоний і стрункий,
І свіженький все який!
Цілу купу нарвемо –
Всім віночки сплетемо!

Виходить хлопчик в костюмі маку:

Соловейко-сватко знає, як мене сіяли. Веснянка-панянка знає, як сходив я дрібними рядочками. Голос сопілки, промінь сонця, дощик-шелестунчик знають, як я виростав. І ось цвіту: жаром-пломенем, вогнем лискотючим! Візьми мене на спогад: не в руку – в очі, в душу візьми! Щодень, щогодини буду тобі нагадувати, якого ти роду, якого народу, яка земля тебе народила й чекає твоєї любові.

9-а дівчина (з квітами чорнобривців).
У найперший віночок дівчатам вплітали чорнобривці, щоб гарними на вроду були, чорнобривими. Вірили в те, що ці квіти допомагають позбутися головного болю.

Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати,
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій
Чорнобривці чарівні
Так і просяться в вінки.

                  Виходить хлопчик в костюмі чорнобривця і дівчинка-українка:

  • Паничику чорнобривчику, чом не виростаєш?
  • Я росту-росту, листя – у висоту, корінь – у глибину, в чорну землю, в холодну воду,що рідним голосом говорить.
  • Паничику чорнобривчику, а вже літо рум’яне!
  • Ще почекаю, не засинаю: ще тому літові немає краю!
  • Паничику чорнобривчику, а вже літо медове!
  • Ще я розкущуся, розгуляюсь, піду квітником, як козак навприсядки, зеленим чубом розмаю.
  • Паничику чорнобривчику, а вже літо серпневе! Пшеницю жне, снопи кладе,палке, жарке, від сонця аж руде!
  • То ось же мій цвіт на обжинковий віночок. Цвіт смаглявий, кароокий. Скільки в небі зірок, стільки в мене квіток!
  • Паничику чорнобривчику, пізня осінь морозом пахне!
  • Виший мене на сорочці чорнобривими нитками: темними, як ніч, і червоними, як літо. Буду тобі коло серця процвітати.

10 -а дівчина (з квітами ружі та троянд).
Мальва -— улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, бо нагадує вона Сонце. Ружі й троянди укладали у віночку за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.

                       Звучить мелодія, дівчинка вплітає квіти в віночок

                        Виходить хлопчик-українець і дівчинка-мальва:

  • Мальво, палахкотюча свічко,що літо тебе поставило перед сонцем, як перед іконою! Мальво, що руки зелені звела в палкій молитві! Про що ти говориш з Богом?
  • Я руки здійняла й квітки засвітила, немов у церкві лампадки, і складаю подяку за вітер, що листя моє голубить, за дощ лопотючий, що поїть живою водою, за сонце, що квіти цілує, за ранок і за смеркання, за радість дитини, що квітку мою заплела в косичку.
  • М альво, струнка красуне в темно-вишневитх стрічках! Чого ти в Господа просиш за свою щиру молитву?
  • Я дякую, а не прошу! Він більше щодня дарує, ніж я просити вмію.
Ось і сплели ми барвистий вінок,
З гілочок, листя, барвистих квіток.
Хай дівчина кожна такий одягає,
Миліше за нього прикраси немає.

 Виходять дівчатка  у віночках

Твоя, Вкраїно, я дитина,
Краплинка рідного народу.
Твоєї доленьки клітина.
Я- україночка від роду.
 
У моїх жилах кров прадавня
Тече струмочком безупинно.
Усе, що прадідами дано.
 В мені ніколи не загине.
 
Я хочу мати очі щирі
І материнську душу світлу,
Щоб в згоді, злагоді і мирі
Людські серця весняно квітли.
 
І роботящий розум мати,
І руки вмілі, працьвиті,
Щоб Україну збудувати,
Де вільно і щасливо жити.
 
Я україночка від роду,
Землі цієї я краплинка,
Я- доня рідного народу,
Його дитина, українка.

Виходять всі учасники свята

А Україні нашій рости та квітнути
І щедрою та розкішною бути.
Ростити хлопців сміливих і дівчат красивих,
Дарувати їм вільне життя.
 
Гей,Україно,ненько прекрасна,
Будь же до всіх справедлива.
Хай тобі світить сонечко ясне,
Хай будуть діти щасливі.
 
Будемо жити, землю любити,
Як з давнини повелося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося.
 

Звучить заключна пісня «Моя Україна»