Доброго вечора! Сподіваюсь, вечорниці в розпалі: парубки заносять хвіртки, собаки гавкають, дівчата печуть калиту або, як у нас кажуть, коржі.
Калита – це обрядовий корж, що готується на свято Андрія із білого борошна і символізує собою новонароджене Сонце. В середині цього обрядового медівника – «Калити» дівчата робили отвір, промені уявного сонця оздоблювали безконечниками, зірками, кривульками, виготовленими з тіста пташками та посипали маком…
Свято напередодні Андрія називається Калита. Іноді Калитою називають безпосередньо свято Андрія.
Дівчата збираються усі разом і печуть Калиту. Кожна дівчина повинна взяти участь у готуванні Калити. Місять тісто всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки до наймолодшої дівчинки.Посередині коржа роблять дірку. Солодке з медом тісто печуть в печі і запікають так, щоб важко було відкусити. Прикрашаючи Калиту, дівчата заводять прадавню пісню:
Як то було з початку світу, 
Не було тоді неба, ні землі,
А лишень було синє море,
А на тім морі ой три дубочки,
А на тих дубочках три голубочки,
Три голубочки з неба зіслані,
З неба зіслані,
На Калиту прислані.
Дрова у печі складали навхрест, що символізувало Сонце. Розпалювання дров – то священна обрядова дія, адже вогонь здавна був найкращим другом і помічником людини, без нього вони не мали ні тепла, ні їжі, ні захисту від небажаних гостей. Тому приказували, розводячи вогонь:
Гори, гори ясно 
спечи нам Калиту красну!
Щоб ми її кусали
та й горя не знали!
З давніх-давен у ніч на Калиту дівчата ворожать. Глибоко в душі дівчата вірять, що ця ніч допоможе їм пізнати свою долю – дізнатися, чи вийдуть заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
Андрію, Андрію, тебе благаю,
До тебе взиваю,
Зійди, зійди
І долю проречи!
Хай почую, побачу,
Що мені віщує.
Хай знаю,
Що мене чекає
Через гак у сволоку перекидають стрічку, щоб можна було підсмикувати Калиту.
Якщо стрічку немає за що зачепити, то її прив’язують до палиці.
Це урочисте дійство супроводжується словами:
У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо
Пан Коцюбинський (ним може бути кожний учасник гри) спочатку виконує танець навколо косого Хреста, складеного коцюбою і рогачем. Всі намагаються розсмішити Пана Коцюбинського і разом, поки він стрибає, промовляють:
Ой, Калита, Калита!
Із чого ж ти вилита?
Ой я з жита сповита,
Ой я Сонцем налита!
Для красного цвіту
По білому світу!
Якщо Пан Коцюбинський розсміявся, або оступився і зламав Хреста, то йому Калитинський і дівчата мажуть сажею обличчя.
Якщо він витримав перше випробування, то, взявши коцюбу поміж ніг, під’їжджає до Калитинського.
В жартах і веселощах минає вечір. А потім калита все ж з’їдається.
Дівчата отримують свою долю безплатно, бо Калиту місили, а хлопцям годилося
відкупитися грішми, дівчатам на могорич за те, що Калита була солодка. Коли всі з’їдять Калиту, то разом промовляють:
Калита, Калита,
Солодка була!
Як ми її з’їли,
До сонця злетіли!
Після цього всі разом співають веселу пісню, наприклад: “Сусідку”. Потім попарно сідають за стіл і починається вечеря. Під час Калитинської вечері продовжуються розваги.
Ось таким, сповненим жартів, веселощів, сміху, пісень та приказок є вечір напередодні свята Андрія Первозванного, який був тим, хто перший пішов за Ісусом, тому й зветься Первозванним.
Рано-вранці, на Андрія, дівчина, проснувшись, повинна підв`язатись поясом, цілий день молитися і нічого не їсти, лягаючи спати, зняти пояс та покласти його навхрест під подушку, притому голосно сказати:
Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах;
З ким вінчатися,
З ким заручаться,
З тим і за руки держаться
Отак тісно переплелись християнські та дохристиянські обряди. Шануймо їх. Вони красиві, змістовні, душевні і духовні. Святкуймо!