Доброго дня, заходьте будь ласка, Вас запрошує в гості добра казка. Тож сідайте всі зручненько Дивіться і аплодуйте дружненько. У нашій дружній класній родині Все ділиться по половині. Тож нам від вас – бубликів в’язочка, А вам від нас – гарна казочка.
Звучить казкова мелодія. Ведучі сходять зі сцени. Відкривається завіса.
На сцені – Петрик. Виконує пісню на мелодію з мультфільму «Петрик П’яточкін»
Неможливо не кривлятись, не штовхатись, не Не підставити підніжку, щоб упав хтось, наче м’яч Хай всі кажуть: буть добрішим, аби як чого не вийшло Та інакше, я інакше, та інакше, накше-накше Та інакше, я інакше Не умію, хоч заплач! Вчора я не дратувався, Бути добрим намагався, Я не бився, не дражнився, Не кричав "Трах-тарарах!" Вдома я помив підлогу, Дідуся через дорогу Перевів через дорогу, Цілий день добро робив всім, Через те я аж стомився Ох стомився, друзі, я…
Музика стихає.
Петрик загинаючи пальці перечисляє:
Дідуся через дорогу перевів, Казку братикові на ніч розповів, Портфеля Катрусі нести допоміг, Кошеня переклав через поріг, Всі квіти на клумбі полив, В кімнаті прибрав, посуд помив. На добрі справи ввесь день убив, На розваги зовсім часу не лишив. Ні, так не цікаво і дуже нудно, Хочу туди, де все навпаки, Набридли постійні повчання, Хочу в школу, де інше навчання.
Звучить мелодія, підбігають дітки в костюмі вітра-вихоря, виконують рухи вітру, «забирають» Петрика.
На сцені клас, учні за партами
Вчитель: Доброго дня, мої недобрі діти. Вітаю вас у школі Недобрих уроків. Сподіваюсь ви всі виконали домашнє завдання, адже воно було дуже легким – проявити байдужість. Розкажіть, як ви справились з ним.
Сергійко: Моя сестричка вчора була хвора, вона декілька разів сказала, що дуже хоче пити, але я продовжував спокійно дивитися мультфільм.
Вчитель: Молодець, Сергійку. А ти, Оленко, як виконала домашнє завдання?
Оленка: Я бачила, як в сусідки випав гаманець біля під’їзду і нічого їй про це не сказала.
Вчитель: Теж молодець. А ти, Васильку?
Василько: Моя бабуся впустила господарську сумку, все, що в ній було, розсипалось. Я спокійно переступив і пішов собі.
Учитель: Ти, Васильку, заслуговуєш найвищої оцінки, бути байдужим до рідної бабусі – то не кожен зможе. Марійко, а ти справилась з домашнім завданням?
Марійка: Я вчора бачила у дворі маленьке кошеня, воно жалібно нявчало. Але хай собі нявчить, до чого тут я?
Учитель: Так, Марійко, тебе це не стосується. Молодці, мої байдужі діти. Ви такі байдужі, що навіть не звернули увагу, що до нашого класу прийшов новий учень. Це – Петрик. Давайте привітаємо його.
Звучить мелодія. Петрик посередині класу, кожен з учнів підходить і дає йому запотиличника. Петрик за кожним разом згинається.
Учитель: Ну що ж, Петрику, розповідай, які недобрі справи ти вмієш робити?
Петрик: Можу ставити підніжку, За хвоста тягнути кішку, Зошит братові пом’яти, Квіти у дворі ламати, Портфель Катрусин заховати, Поганим словом обізвати Стріляти у птахів з рогатки, Робити капості дівчаткам…
Учитель: Ну що ж, ти нам цілком підходиш, в недобрих справах допоможеш! Сідай за парту. Сьогодні у вас нове завдання, більш складне – зробити дрібні капості рідним.
Дзвенить дзвоник, учні розбігаються. Дзвоник переходить у тиху мелодію, йде похнюплений Петрик. Назустріч йому йде Катруся.
Катруся: Привіт, Петрику, куди прямуєш? Ти що мене зовсім не чуєш? Ти захворів? Чого не був у школі? Сьогодні нового ми вивчили доволі. Тобі уроки пояснити можу, Задачу розв’язати допоможу. Петрик: Катрусю, і чого ти причепилась? Подумаєш, нового ти навчилась. Тепер я вчуся в іншій школі, От там нового є доволі. А от з завданнями, як хочеш, поможи, Як рідним капості зробити, підкажи. Катруся(сміючись): Капості? Ти що таке придумав? Добро творити треба людям! Петрик: Добро творити… Скільки можна? Ти через це така нудна. Іди собі, повчати може кожен, Спокою від цих повчань нема. Катруся: Ну і піду, сам зоставайся, І капості придумуй сам. І сам з собою розважайся, Коли я тобі нудна.
Катруся виходить
Петрик: Треба капості придумати швиденько, І за собою замести сліди гарненько. Так, вазу мамину улюблену розбити І у квартирі Мурчика закрити. Нехай матуся думає, що він розбив, Коли по тумбочці ходив.
Петрик виходить за ширму. Чується звук, як розбивається ваза та нявчання Мурчика. Петрик повертається
Петрик: Ну от який я молодець, Тепер і Мурчику – кінець. А що ж би братику зробити? Придумав! Куртку забруднити. Тоді дістанеться йому від мами, А то він гарний, я - завжди поганий.
Петрик виходить за ширму, чути звук чалапання у воді. Заходить
Петрик: В калюжі куртку забруднив І черевики підмочив. Хай доведе тепер, що це не він Ходив в калюжі у дворі.
Звучить мелодія з мультфільму «Петрик П’яточкін», Петрик співає:
Я сьогодні постарався, Капостити намагався, В школі бився і штовхався, І кричав: "Трах-тарарах!" Я розбив новеньку вазу, Підставив Мурчика одразу, Куртку забруднив в калюжі, Куртку забруднив в калюжі, Й не зізнаюсь, що це я!
Петрик під мелодію виходить. З-за ширми чути голос мами
Мама: Ой, лишенько, ваза розбита. І вдома ж нікого не було… О, та це ти, Мурчику?! Небуду тебе більше впускати до кімнати. Іди геть! (Чути нявчання)
Мама(виходить): О, так це ще не всі сюрпризи. Андрійку!
Андрійко: Мамо, ти мене кликала?
Мама: Авжеж, ти ще й питаєш? Ти як міг так забруднити куртку?! Ти що купався в калюжі?
Андрійко: Я? В калюжі? Та я з Сашком конструктора складав. Хочеш побачити, якого ми літака склали?
Мама: То ти ще й брешеш?! Он всі черевики в болоті. Розмовляти з тобою не хочу.
Мама виходить. Розгублений Андрійко дивиться на куртку, потім на черевики
Андрійко: Нічого не розумію… Тепер мама на мене розсердилась…
Звучить мелодія. Андрійко виходить. Заходить Катруся з подружками
Галинка(до Катрусі): Катрусю, що це ти така сумна? Ходиш увесь день одна. Катруся: Потрапив Петрик у біду, Ніяк я вихід не знайду. Надійка: Що ж таке сталося із ним, Ще вчора він не був сумним… Софійка: Стрибав, бігав, розважався, На перерві так штовхався… Катруся: Він і сьогодні не сумний, Тільки дуже-дуже злий. Збирався щось лихе творити, Рідним капості зробити. Дівчатка (разом): Петрика потрібно зупинити, До його матусі поспішити.
Звучить мелодія, дівчатка виходять, заходять до мами
Дівчатка: Доброго дня, ми прийшли сказати, Що Петрика потрібно рятувати. Катруся: Зі мною перестав дружити, А вам збирався капості зробити. Мама: Та ні, він, мабуть, жартував, Андрійко куртку зіпсував, А Мурчик вазу он розбив, Ото вже капості зробив. А Петрик був сьогодні чемний І дуже це мені приємно.
Заходить Петрик
Петрик: Вибач, мамо, то все я зробив, Андрійку куртку забруднив І черевики намочив. А ще – розбив сьогодні вазу І Мурчика закрив одразу. Я думав: весело буде, Пробач, Катрусю, й ти мене. Мама: Та що вже, ваза –то пусте, Було би серце золоте. Петрик: Я зрозумів, не буду капості робити, Не веселіше з ними жити. Усе це сталось недаремно, Добро робити – то приємно. Галинка: Доброта, як промінь сонця, Що з’явився у імлі, Пригорнувся до віконця І розлився по землі. Софійка: Доброта, як ласка мами, Віддає любов свою. Ніжить серденько так само, Як і пісенька в гаю. Надійка: Доброта, як щедрість літа, Радість, щастя і краса. Як волошки серед літа, Ще як дощик і роса. Катруся: Пам’ятайте, всі на світі, Істина така проста: Найцінніше в цілім світі – Це любов і доброта.
Діти виконують пісню «Добрим бути»
Мама: Чого ти, Петрику, таки сумний? Петрик: Та щось невесело мені, Потрібно інших рятувати, Усіх тих хлопчиків, дівчаток, Що вчаться тому, як на світі Байдужим бути й зло творити. Мама: Хіба ми можемо усім допомогти? Із цим не впораємось ні я, ні ти. Та знаю я, хто силу таку має, Усім добро робити допомагає. Петрик: Про кого йде мова і я добре знаю, Це про святителя Миколая. Діти разом: Святий Миколай, ти до нас завітай, Нам усім допомагай, В любові і добрі зростати, Зла нікому не вчиняти.
Звучить мелодія, з’являються янголята
Ангел 1: Любі діти, Святий Миколай мене прислав і наказав: Лети, друже, на Вкраїну, Петрика ти привітай, І скажи, на допомогу Йде святитель Миколай. Ангел 2: Йде Миколай звідти, Де зоряна дорога Де янголяток безліч, Де всюди царство Бога Ангел 3: Несу вам вісточку веселу, Що до вашої оселі З далеких країв Миколай поспішає Допомогти вам дуже бажає. Ангел 4: Чую, чую, діти дзвін небесний, Ніби сон замріяно - чудесний Наче промінь сонця десь іскриться І теплом наповнює світлицю.
Звучить мелодія, заходить святий Миколай
Святий Миколай: Запізнився, даруйте, був далеко звідсіль В далеких країнах, за тисячі миль. Та коли голос хлопчика вчув, як тривогу То примчав йому на допомогу. Не хвилюйся, Петрику, ти молодець, Поганим справам ти поклав кінець. І вже, як вирішив добро творити, То треба справі цій служити. Ось тут тобі торбинка друже, Вона проста та допоможе дуже, Ти добрі справи і думки складай І іншим діткам далі передай. Ось так ти на землі добро примножиш І багатьом у добрих справах допоможеш.
Заходять діти – учні Школи Недобрих уроків, виконується пісня « Доброта Миколая», під час виконання діти один одному передають торбинку, кожен трохи тримає і передає далі
Доброта, як промінь сонця, Що з`явився у імлі, Пригорнувся до віконця І розлився по землі. Доброта, як ласка мами, Віддає любов свою. Ніжить серденько так само, Як і пісенька в гаю. Доброта, як щедрість літа, - Радість, щастя і краса! Як волошка серед жита, Ще як дощик і роса. Пам`ятайте, любі діти, Істина така проста! Найцінніше в цілім світі – Це любов і доброта. Пам`ятай, моя дитино, з юних літ На все життя, щоб знала, як прожити. Людина для добра приходить в світ, Й покликана завжди добро творити. Не легко це, щоб хто не говорив. Й не кожному зробити це вдається Бо в світі стільки смертних є гріхів, Що доброта не завжди йде до серця. Та ти людина і тому учись Добро творити, людям співчувати. До цього світу пильно придивись, Злим помислам навчися лад давати. Йди з добротою – це собі затям. Із ласкою, прихильністю, привітно. Й не розлучайся з добрим почуттям, Хай доброта в душі суцвіттям квітне. Не говори про доброту, Коли ти сам нею не сяєш, Коли у радостях витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Як чисте сяйво доброти.
Усі учасники виконують «Добру пісню»