Час іде. За вікном – листопад, а незабаром прийдуть зимові свята. Готуватись до них треба заздалегідь. Сьогодні вашій увазі – сценарій до свята Миколая. Невелика, легка у постановці віршована сценка, яка може бути представлена самостійно, а може бути частиною свята. Читайте, використовуйте і святкуйте веселі і здорові.
Катруся: Мамо, глянь, на небо хтось розвісив ліхтарі І вони, малі й великі ясно сяють угорі. Мама: Ні, Катрусю, то не ліхтарів вогні В небесах високо сяють зорі то ясні. Світять з висоти вони щоночі, Всіх святих ласкаві добрі очі. Катруся: Мамо, так вони щоночі світять, Щоб було світліше і дорослим й дітям? Мама: Сьогодні зорі світять особливо, Старанно, ясно, світло й чарівливо, Бо Миколай святий до діток поспішає, І кожна зіронька йому допомагає. Катруся: Чого ж святий до діток так спішить, У нього що важливі справи є в цю мить? Мама: Так, доню, справи вкрай важливі, Його чекають дітки чемні й милі, Ті, хто добрих справ зробив багато, Отримають даруночки на свято. Катруся: А як же я, матусю, побачу Миколая, Коли так рано й міцно засинаю? Мама: Ти не турбуйся, він до тебе сам прийде, Дарунок свій тихенько покладе, Якщо була ти чемна, добра й мила, Й для когось добре щось зробила.
Звучить мелодія колискової «Спи, Ісусе, спи…», мама співає і вкладає донечку в ліжко. Мама виходить. Катруся спить. Мелодія стихає, дівчинка встає, підходить до вікна
Катруся: Так світло й ясно, зірочок багато Піду сама святого я шукати. Бо що, як він дороги не знайде Й до мене зовсім не прийде.
Звучить мелодія. Катруся одягається, бере корзинку і виходить. Назустріч дівчинці йде й тремтить Зайчик
Зайчик: Що я бачу, о такій порі, Саме дівчатко надворі. Чом не спиш ти в теплій хаті? Будуть всі тебе шукати. Катруся: Святого Миколая я шукаю Сьогодні він до діток поспішає. Бо що, як він дороги не знайде Й до мене зовсім не прийде. Зайчик: Катрусю, він до всіх дорогу знає, І чемних діток не минає. Ти добрих справ роби багато Й чекай його у себе в хаті. Катруся: Ати чого тремтиш, вухатий? І де мені ті добрі справи взяти? Зайчик: Тремчу, бо лапки змерзли дуже, І всім навколо те байдуже. Мені б такі, як в тебе рукавички, Я вже просив і в білочки, й в лисички… Катруся: Візьми мої, я зовсім не змерзаю, А вдома ще одні тепленькі маю. Дві парі їх мені сплела бабуся, Щоб не змерзала внучечка Катруся. Зайчик: Ой, дякую, тобі, Катрусю, Тепер морозу зовсім не боюся.
Звучить мелодія, Зайчик виходить, назустріч Катрусі йде Ведмежатко і схлипує
Ведмежатко: Що я бачу, о такій порі, Саме дівчатко надворі. Чом не спиш ти в теплій хаті? Будуть всі тебе шукати. Катруся: Святого Миколая я шукаю, Сьогодні він до діток поспішає. Бо що, як він дороги не знайде Й до мене зовсім не прийде. Ведмежатко: Катрусю, він до всіх дорогу знає, І чемних діток не минає. Ти добрих справ роби багато Й чекай його у себе в хаті. Катруся: А ти чого не спиш давно в барлозі, А ходиш тут по зимовій дорозі, Хіба ведмедю не годиться міцно спати, Коли зима все починає снігом замітати? Ведмежатко: Та я вже спав, та раптом зголоднів, Чогось смачного дуже захотів. Прокинувся, та порожньо в барлозі. От і блукаю по зимовій я дорозі… Катруся: Бідненький, сніг встиг усе сховати, Навряд чи зможеш ти щось відшукати… Але стривай, у мене у корзинці Є пиріжки і ще якісь гостинці.
Катруся віддає корзинку Ведмежаті
Ведмежатко: Ой, дякую тобі, Катрусю, Тепер я голоду вже не боюся
Звучить мелодія, Ведмежатко виходить, назустріч Катрусі йде кульгаючи Вовчик
Вовчик: Що я бачу, о такій порі Саме дівчатко надворі. Чом не спиш ти в теплій хаті? Будуть всі тебе шукати. Катруся: Святого Миколая я шукаю, Сьогодні він до діток поспішає. Бо що, як він дороги не знайде Й до мене зовсім не прийде. Вовчик: Катрусю, він до всіх дорогу знає, І чемних діток не минає. Ти добрих справ роби багато Й чекай його у себе в хаті. Катрусю: А ти чого це, Сірий, так кульгаєш, Ніби гарних манер не знаєш. Не привчився зовсім до порядку, Для лап не робиш ти зарядку? Вовчик: Ти що, Катрусю, справа тут не в тому, Потрапив я в капкан годину тому. Я так боровся, ледве врятувався, Та ось на лапі слід який зостався… Катруся: Що ж, медичну допомогу буду надавати, До синців холодне треба прикладати. Компрес із снігу прикладемо до лапи, І завтра легко будеш бігати й стрибати.
Катруся прикладає Вовчику «сніг» до лапи і прив’язує своєю носовою хустинкою
Вовчик: Ой, дякую тобі, Катрусю, Тепер я болю не боюся.
Звучить мелодія, Вовчик виходить. Мелодія стає тривожнішою і голоснішою, пере Катрусею з’являється Чортик
Чортик: Що я бачу, о такій порі, Саме дівчатко надворі. Чом не спиш ти в теплій хаті? Будуть всі тебе шукати. Катруся: Святого Миколая я шукаю, Сьогодні він до діток поспішає. Бо що, як він дороги не знайде Й до мене зовсім не прийде. Чортик: Скажи, навіщо тобі здався Миколай, Мене ти радо в гості зустрічай. Не прошу я ніяких добрих справ робити, Будемо шкодити і капості творити. Катруся: Ти хто такий, чого ти причепився, Ти що нічому доброму не вчився? Хіба то можна капості робити, Всім шкодити і зло творити? Чортик: Я – Чортик, весело зі мною, глянь сюди, Скільки за цю ніч зробив біди (витягає згорток, читає): Ось тут паркан я розібрав, тут лампочку розбив, А тут сніговика я дітям розвалив.
Чортик голосно і весело сміється
Катруся: Все, перестань, і зовсім це не сміх. Творити зло – то є великий гріх. Мене навчають мама й тато У милосерді й доброті зростати. Чортик: Нудна ти, ось сиди й чекай, Що може прийде Миколай. А я піду бешкетників шукати. Їх є на світі ще багато.
Звучить мелодія, Чортик виходить. Катруся сідає на пеньочок, зітхає
Катруся: Мабуть, починає світати, Час вже додому вертати. Добрих справ не робила багато. То й не прийде святий до хати.
Звучить ніжна мелодія, ззаду підходить тихо Янголятко
Янголятко: Що я бачу, о такій порі, Саме дівчатко надворі. Чом не спиш ти в теплій хаті? Будуть всі тебе шукати. Катруся: Святого Миколая я шукаю, Сьогодні він до діток поспішає. Та вже світає, ніч свята минає, Мабуть наступного я року почекаю. Янголятко: Ти що, Катрусю, Миколай з тобою тут, Бо у твоєму серці теплота й добро живуть. Ти стільки добрих справ за ніч зробила, Увагою усіх не обділила. Зайчик, Ведмежатко й Вовчик-брат, Кожен зустрічі з тобою рад. Тож Миколай приніс тобі в дарунок Любові й радості пакунок. Тепер тобі і справді час рушати, Бо будуть тебе всі шукати, Іди, лягай у ліжечко і спи, Дивись свої дитячі добрі сни. Катруся: Дякую тобі за добре слово, Тепер я знаю все чудово: То Миколай в душі живе, Дарунки свої в серце він несе. А добрі наші тата й мами, Своїми рідними руками, Нам подаруночки несуть І під подушечку кладуть. Тепер мерщій додому треба, Допоки зорі світять з неба.
Звучить мелодія, Катруся виходить. Заходить в кімнату, знімає теплий одяг, лягає в ліжечко. Заходять мама і тато
Мама: Спасибі Богу, чемна в нас дитина, Радіє й тішиться родина. Тато: Тож буде їй у подарунок Смаколиків цілий пакунок. Мама: Розумна й добра книжка Й подушечка у ліжко. Тато: А ще велика лялька, нехай доня вчиться, Як з дітками поводитись годиться.
Звучить мелодія. Тато і мама кладуть подарунки біля подушки. Виходять всі герої, Катруся тим часом встає із ліжечка, виходить, стає між мамою і татом. Всі виконують пісню «Ой хто-хто Миколая любить»