Здрастуйте, хочу запропонувати Вам, дорогі мої читачі, розробку уроку образотворчого мистецтва з теми “Гончарні вироби. Малювання та декорування глечика” Сподіваюсь, він стане Вам у нагоді.
Але спочатку хочу поговорити про самого глечика, бо пам’ятаю його ще з раннього дитинства, у бабусі їх було багато, кожен мав своє призначення. Отже, глечик – символ єднання Землі і Сонця, без чого неможливий хатній достаток. Бо виготовляють його з глини, що від Землі, а випалюють на вогні, що від Сонця.
І готують їжу в горщику на домашньому вогнищі, яке вигріває домашнє благополуччя. Тому горщик сприймається як вмістилище духу і душ – духу всієї родини і душі кожного її члена. Звідси і висока шана цьому незвичайному домашньому посуду – він є учасником найважливіших обрядів та ритуалів: в ньому вариться і зберігається кутя як найсвятіша з усіх страв; його виставляють на тинах, щоб вберегти господарство від усіляких бід; при новосіллі жар із печі старої хати до нової переносять у горщику, чим зберігають родинний дух і добрі традиції; незамінним був горщик на хрестинах, весіллях і навіть похоронах. Окрім всього, горщик є символом людської злагоди: посваритися – це «побити глечики», а їх «склеїти» надто важко, навіть якщо дуже хочеться і вкрай необхідно…
В нашій роботі ми також можемо використати повчальні притчі про глечика. Ось, наприклад:
Глечик з тріщиною
У хазяїна будинку було велике господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його будинку, готування їжі й купання. Він приносив воду на коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька разів на день.В одному із глечиків була тріщина. Коли чоловік долав свій шлях, вода капала із глечика, і після довгої дороги в глечику залишалася лише половина води.Так тривало день за днем. Глечик же, що залишався повним, дуже пишався тим, що він ідеально виконував своє доручення. І він нашіптував із докором іншому глечикові: «Ти повинен соромитися самого себе; рівно половина води втрачається, коли ти носиш її з ріки». Другий глечик почав почувати себе приниженим і соромитися того, що не виконує свою роботу як належить. Особливо після того, як чоловік у черговий раз підійшов до річки, і глечик у ній побачив своє відображення із тріщиною.
– Я прошу пробачення, – сказав він чоловікові, – я соромлюся самого себе.
– Чому? – запитав його чоловік, – Чого ти соромишся?
– Я не виконую свого призначення. Половина води витікає із тріщини в мені, і тобі доводиться працювати удвічі більше, щоб відновити розлиту воду.
Чоловік пожалів його й сказав:
– Коли ми будемо проходити дорогою, скажи мені, що ти думаєш про квіти, які супроводжують нас усюди.
– Квіти дуже гарні, – сказав глечик, – але тобі не вдасться відволікти мене від того, що я погано виконую свою роботу.
– Друже мій, – відповів чоловік, – ти не зовсім мене зрозумів, невже ти не помітив, що квіти розцвітають тільки, з одного боку дороги. Я знав, що просочується вода, і міг замінити тебе на іншого глечика, але замість цього я посіяв насіння з одного боку дороги, і ти поливав його щодня, доки не з’явилися квіти. Тепер, коли я долаю свій шлях від річки до будинку, ці квіти радують моє серце й надихають мене продовжувати роботу, саме такий глечик мені потрібен.
У кожного з нас є свої зовсім особливі дивацтва і недоліки. Але є особливості і тріщини, які роблять наше життя настільки цікавим і гідним. У кожного з нас свої тріщинки. І важливо навчитися любити себе разом з цими тріщинами — недоліками. Важливо помічати хороше в собі та інших попри всі недоліки. І тоді хороше буде збільшуватись!
Найважливіші речі
Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.
– Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець.
– Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, — відповів юнак.
– Це дуже просто, — сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.
Заповнивши глечик по вінця, запитав:
— Цей глечик повний, чи не так?
— Так, — погодився юнак.
Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камінням. Він усміхнувся і запитав:
— А тепер глечик повний?
Юнак ствердно кивнув.
Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.
— Ось відповідь на твоє запитання, — сказав старець. — Велике каміння — це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, рідна земля, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.
Він хвильку помовчав, а відтак мовив:
— Дрібні камінці — це також важливі для тебе речі: робота, дім, матеріальний добробут. А пісок — дрібниці, які насправді не мають жодного значення.
Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:
Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб’ють у проміжки між ними.
Глиняний глечик
Хворий лежав на ліжку. Він не міг устати, а спрага мучила його. У цей час усі рідні пішли у своїх справах. Людина так стогнала, що глечик, який стояв на столі, сповнився співчуттям до неї. Але як йому, глиняній штучці, дотягнутися до хворого?
«Дайте мені пити… Пити…», — лише шепотів спраглий. Життя ледве жевріло в цьому змученому тілі.
Зібравши неймовірні зусилля, прикотився глечик до ліжка, прямо під руку хворого. Той розплющив очі й здивувався побаченому. Стало йому набагато легше. Піднісши глечик до запалених губ, він жадібно припав до нього в надії втамувати спрагу. Але посудина була порожньою.
З останніх сил хворий злісно жбурнув глечик на підлогу. Єдиний охочий допомогти розлетівся на дрібні шматки.
Ніколи не уподібнюйся хворому. Не перетворюй людей, котрі прагнуть тобі допомогти, в жалюгідні шматки глини. Хай навіть спроби їхні марні.
Ну що ж, а тепер знайомтесь з розробкою, беріть для користування. Цінуйте рідних і близьких, любіть себе і віддавайте любов дітям.
Тема. Гончарні вироби. Малювання та декорування глечика
Мета. Поглиблювати обізнаність учнів щодо гончарства як виду декоративно – прикладного мистецтва, матеріалів та інструментів художника –кераміста. Навчити дітей малювати глечик, створювати орнамент на глиняному посуді, дотримуватися пропорцій, розмірів. Формувати навички прийомів малювання стрічкового узору за допомогою пензля і шаблону. Розвивати образне, логічне, просторове мислення, окомір, дрібну моторику руки, відчуття гармонії,колірні відношення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу,повагу до народних традицій, пошану до праці і людей праці.
Обладнання: виставки керамічних виробів та вишивок; глиняні вироби, фарби, пензлики, шаблони, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, ілюстрації, глечик, горщик, макітра.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
На сьогоднішньому уроці нам будуть потрібні уста – будемо говорити, посміхатися, очі – будемо дивитися, руки – будемо творити. А чи потрібне нам серце?
( Відповіді дітей).
Так, щоб відчути ним щось нове і неповторне – красу, допитливість і творчість. Письменник Антуан де Сент – Екзюпері говорив: « Шукати треба серцем, без нього найголовнішого не побачиш, не відчуєш і не зрозумієш».
ІІ. Актуалізація опорних знань.
- Створення проблемної ситуації .
(Звучить мелодія пісні «Ой там, на торжку»).
– Уявіть, що ми з вами на ринку. Яку б ви тарілку купили? (Показати білу і розмальовану).
– А яка ваза вам більше подобається? (Показую без узорів і з узорами).
– А рушник який би вам припав до душі? (Без узорів і з узорами).
Такі оздоблені предмети побуту: одяг, посуд, меблі, килими, писанки називаються предметами декоративно – прикладного мистецтва, від слова «декор» – прикраса.
- «Мить історії».
З доісторичних часів люди жили в оточенні звірів і птахів, дерев і квітів і завжди зображували їх на предметах, що використовували в побуті.
Калина, тополя, верба і барвінок, васильки і мальви – це одвічні українські символи немеркнучого життя, якими опредмечували найсвятіше, найдорожче – любов до рідної землі; свого краю, до всього народу. Маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і мову, нашу історію і родовідну пам’ять , наші звичаї і традиції, витвори народного ремесла.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
- Одним із найдавніших ремесел наших предків є гончарство – невичерпне джерело високо – моральних почуттів і високохудожніх образів, до яких рано чи пізно припадає кожна людина.
IV . Повідомлення теми і завдань уроку
- На сьогоднішньому уроці ми відчуємо себе продовжувачами прекрасних традицій гончарів, , навчимося прикрашати глиняні вироби.
Для цього вам знадобиться:
– увага ;
– зосередженість;
– творчість.
- Вправа «Очікування».
Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку ?
(Діти пишуть свої очікування на листках, називають їх і складають у горщика).
- Робота над темою уроку.
- « Інформаційний калейдоскоп».
Виготовлення посуду з глини – одне з найдавніших ремесел. Спершу люди просто обмазували глиною плетені кошики. Згодом навчилися виробляти посуд.
Перші вироби з глини дуже боялися вологи. В них можна було зберігати лише зерно й інші сухі продукти. Але одного разу, вигортаючи попіл погаслого вогнища, людина помітила, що глина під дією тепла стала міцною, як камінь.
З тих пір люди стали обпалювати свої вироби для надання їм міцності.
Чудове перетворення глини отримало назву «кераміка» – в перекладі з грецької «глина».
З прадавніх часів технологія виготовлення посуду практично не змінилася.
Спочатку видобувають глину. Потім збивають спеціальним дерев’яним молотом, «довбнею» ,щоб надати їй пластичності. Після того, глиняну «бабу» (кулю) стружать дротяним ножем. Збита глина повинна різатись, як масло.
Наступний етап – глину місять, як тісто. Вона стає ще еластичнішою і очищається від піску, сміття, камінців, які потрапляють під руку майстра – гончаря.
Виготовляють глиняні вироби за допомогою гончарного круга.
Готовий посуд просушують, щоб з глини вийшов залишок води. Їх сушили в давнину на полицях, підвішених до стелі, які називались «трямки». Посуд після просушування стає міцним, але залишається крихким.
Тому потрібен ще один важливий етап – випалювання. Робиться це у електропечі), або ж у спеціально побудованому «горні» – печі для гончарних виробів.
Майстри – гончарі вкладають у свої вироби часточку душі. Тому і посміхаються до нас з полиць і мисників руді макітри і чорняві гладущі, милують око горнята, миски, баньки, слоїки, миски, «близнята».
- Творча робота
– Відгадайте загадку:
Біля тіла- вухо, голови не маю,
Молоко, сметану, квас, добре зберігаю. ( глечик)
- В яких казках зустрічається глечик?
Увесь посуд у нас чарівний. Хто в глечик руку опускає, той нову загадку відгадає.
Діти по черзі дістають загадки:
1.В мені мак розтирають, галушки в мене кидають,
Річ потрібна і не хитра, називають всі… ( макітра).
– А макітра дуже хитра — ви макітрочку потріть та прислів’я назовіть! ( про працю майстрів)
Дидактична вправа «Назви прислів’я»
- Гончара глина годує.
- Нехай горщики б’ються на гончарову голову.
- Горшки не святі ліплять.
- Без діла слабіє сила.
- Без труда нема плода.
- Терпіння і труд все перетруть.
- Коли працюєш – час біжить, коли чекаєш – не спішить.
- Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.
2.Як у піч мене несуть, в мене овочі кладуть,
Ще й водичку наливають,
у вогонь – і борщик мають! ( горщик)
– Ви цей горщик відкривайте і горішки діставайте.
Горіховий масаж Цей горішок – фантазер, Він чудовий масажер. Візерунчастий бочок Розвиває кулачок. Міцно ти його стисни, Свою силу прояви.
Гра – імітація
А тепер уявіть себе справжніми майстрами, давайте просіємо глину, намочимо її, виліпимо посуд, поллємо водою, обпалимо в печі.
Дидактична вправа «Скажи, який?»
– А який ваш посуд? ( глиняний, блискучий, гарний, красивий, новий, старовинний, український).
– А що роблять для того, щоб ці вироби були такими гарними, привабливими, як на цих малюнках? (Їх розписують) А хто їх розписує? (Художники) Так, після випалювання вироби потрапляють до рук художників. Оздоблюючи їх, художники дарують людям радість. Яких народних художників України ви знаєте? (Марія та Федір Приймаченки, Надія Білокінь, Тетяна Пата).
– Які елементи використовували художники у своїх розписах? (Діти називають. рослинний: квіти, листя, пуп’янки; геометричний: лінії, смуги, трикутники, ромби). Як іще називаються вироби із глини? (Керамічні). З давніх часів в Україні славиться кераміка. У різних куточках України свої традиції розпису кераміки. І від назв населених пунктів, жили знамениті майстри, пішли назви видів кераміки. Деякі з них ми знаємо Давайте пригадаємо їх. (Косівська, Київська, Опішнянська)
- VI. Практична діяльність .
– Отже, сьогодні ми теж будемо майстрами-художниками – намалюємо і розпишемо глечики.
- Повторення правил роботи.
– Ми з вами працюємо фарбами, пензлями, використовуємо воду. Який порядок повинен бути на робочому місці? Де які приладдя повинні знаходитись?
2.Словникова робота
Орнамент (від лат ornamentum – прикраса) – візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилізованих тварин або рослинних мотивів.
Візерунок – узор, який має довільну композицію
- Аналіз зразків.
– Розгляньте форму глечика. Які геометричні тіла ми тут можемо розпізнати?
– Так, діти, глечика будемо малювати в такій послідовності:
- Спочатку визначимо загальну будову – вісь симетрії, дно, шийку і найбільш широке місце.
- Спочатку потрібно побудувати лінії симетрії, межі глечика, а також верхній та нижній еліпси. Ближні до нас частині еліпсів повинні бути трохи ширші і темніше окреслені, ніж дальні, а їхні краї повинні бути закругленими. Слідкуйте за симетрією. Нижній овал потрібно намалювати більш розгорнутим, ніж верхній.
– Розгляньте оздоблення на посуді. Його прикрашено рослинним або геометричним узором. Рослинний узор складається з таких елементів, як квіти, листя, пуп’янки. А геометричний – з ліній, смуг, трикутників, ромбиків, крапок, тощо.
– Погляньте, як розташовується узор, як добре його узгоджено з формою посуду. В одному випадку узор іде смугами, а в іншому – розташований на головній об’ємній частині посуду. Зверніть увагу на те, що й колір оздоблення узгоджується з кольором виробу.
- Інструктаж вчителя.
– Перед початком роботи продумайте, який узор (рослинний чи геометричний) ви будете малювати. Зверніть увагу, що на опуклій частині узор теж зображується півколом. Не забувайте також, що узор складається з однакових елементів одного кольору.
- 5. Індивідуальна робота учнів.
(Лунає тиха музика)
Під час самостійної роботи учнів вчитель надає індивідуальну теоретичну і практичну допомогу.
Динамічна пауза Всі стомилися ми трішки. Хай спочинуть руки-ніжки. Ми стомились вже сидіти — Хочем трошки походити. Подивитися у віконце, Потягнутися до сонця, Наче м'ячик, пострибати — Й знову будем працювати!
VII. Прибирання робочих місць.
VIII. Виставка дитячих робіт.
Аналіз виконаних робіт, оцінювання.
- Підсумок уроку.
- «Рефлексія».
– Всі ваші очікування справдились? Справдились також і мої очікування, бо всі ви наполегливо і творчо працювали. Про це свідчать роботи, які ви поклали на класну виставку.
- Метод «Капелюхи Едварда де Боно».
Давайте разом із вами підіб’ємо підсумок нашого уроку.
- Беручи глечик білого кольору, кольору чистоти і правди, інформації, скажіть, що ми нового дізналися сьогодні?
- Беручи глечик червоного кольору, кольору життя та почуттів, скажіть що ви відчували працюючи над темою, які почуття вами керували?
- Беручи глечик жовтого кольору, кольору сонця, переваг та вигоди, скажіть, що було корисним для вас на цьому уроці?
- Беручи глечик чорного кольору, кольору землі, здорового глузду та критики, скажіть, чи були у вашій роботі недоліки?
- Беручи глечик зеленого кольору, кольору досліджень і творчого натхнення, скажіть, що було складно виконати при оздобленні глиняного виробу?
- Беручи глечик синього кольору, кольору знань, скажіть, чи отримали ви сьогодні нові знання з образотворчого мистецтва, які саме?
Візерунок падав на горня, Щоб ті квіти радували нас щодня. То не просто барви – квіточки - То нашої історії чарівні ниточки. Хай вони через віки пливуть, Про минуле нам забути не дадуть.