За зеленим пагорбом, де шумить-дзюркотить синьоока річка, а краса- веселка п’є з неї воду, де травичка застеляє всю землю оксамитовим килимом, а різнобарвні квіти квітчають його божественним візерунком, жили-були троє братів-красенів. Молоді, вродливі, до роботи беручкі. Тримались вони завжди один одного, і все йшло у них на лад.
Та ось одного разу зустріли вони чарівну красуню у світло-зеленій сукні, з волоссям , заквітчаним фіалками. Під легенький теплий вітерець, вона ніби на прозорих крилах прилетіла і стала перед ними. І закохалися брати в дівчину. Кожному з них вона стала миліше за життя, та не хотіли вони сваритися між собою. Ось, подумавши, і вирішили вони, що кожен з них по черзі спробує причарувати дівчину. Кого вона обере, той і залишиться з нею, а двоє інших не будуть ображатися.
Першим намагався полонити серце красуні старший брат. Повіяв він теплим вітерцем, підняв трошки вище сонечко, почали топитися сніги, скресла крига, і потекли води. Яких тільки пісень не виспівували дзюркотливі струмочки для дівчини, чистими водами омивав старший брат її ноги, возив її і на санках, і на човні,і на возі, а всі її стежки-доріжки покрив синьо-білими квітами, які листочками-списиками тільки-но пробились крізь ґрунт та товщу снігу і похилили свої стомле ні голівки перед небаченою красою дівчини. Так пройшов місяць, і настала черга середульшого брата. Заквітчав він для панночки всю землю рястом, первоцвітами, сон-травою. Зібрав з усього світу найкращих птахів, що тьохкали, щебетали, цвірі нькали, воркували, милуючи серце дівчини своїм дивовижним співом. Підняв парубок сонечко ще вище, і красуня грілася на осонні та купалась під теплими дощами. Так сплив ще один місяць. Прийшла пора третього, наймолодшого, брата.Привів він красуню у гай та засіяв його травами молодими. А в тих травах ледь чутно виспівували ніжні дзвоники конвалій, яскравими зорями палав горицвіт, сором’язливо визирали братики. А потім повів молодший брат дівчину до саду і засвітив для неї різнокольорові ліхтарі-тюльпани , підносив їй неземні пахощі нарцисів, дарував неповторні сережки наполеонового серця. А сонце підняв над її головою так високо, що дівчина бігала босоніж по теплій землі. Та злетів і третій місяць. Не могла красуня вибрати поміж братів одного наймилішого, бо кожен з них став дорогим її серцю. І попросила дівчина братів, щоб прийняли її, як сестру.
З того часу вони нерозлучні: найвродливіша дівчина на землі – Весна та троє красенів-братів – Березень, Квітень і Травень.